Всяка критика повинна бути аргументованою, а тим паче критика Нацбанку, внаслідок якої її голова йде у відставку. Бо такі важливі для гаманця кожного українця рішення не можна ухвалювати на емоціях чи без знань про те, що ти критикуєш. Чим займається Нацбанк, записано в законі про нього. Отже, з закону потрібно й починати. 

 

Ми так і зробили: пройшлись по найважливіших задачах (не по всіх, бо їх у НБУ дуже багато) і добрали показники, що говорять про стан фінансової системи України. А також зіставили показники з людьми, які керували Національним банком. Почали з Сергія Арбузова, який керував ще за Януковича — тому що потрібно пам’ятати, що результати будь-якої політики проявляються не одразу, а за певний час. Тобто наслідки керування Арбузова, який пішов у відставку 2013, давалися взнаки ще кілька років потому, а зараз ми ще маємо справу з результатами роботи Валерії Гонтаревої. 

 

Через це складно так одразу визначити, хто був кращим головою НБУ, а хто гіршим. Крім того, кожен приходив на посаду в різні часи та повинен був розв'язувати різні задачі. Отже, зійдімось на тому, що напряму порівнювати їх не варто. Але можна отримати загальне уявлення про те, чи в правильному напрямку вони провадили свою політику (а про оцінку діяльності кожного керівника НБУ окремо скажемо наприкінці статті). 

Інфляція: останніми роками стало краще

Основна функція НБУ — стабільність гривні. А стабільна гривня — це коли ціни не скачуть.

 

А які ж ціни є стабільними? Це не ціни, які завмерли, такого ніколи не буде. Стабільні ціни, згідно з законом, це низька та стабільна інфляція протягом 3-5 років, тобто невисоке їх зростання. І це насправді єдиний показник, за яким роботу Нацбанку може оцінювати людина, яка не знається на тонкощах економіки. 

 

 

Інфляція стрімко пішла вгору у 2014 та 2015 роках. Це початок війни, зростання витрат на оборону, відтік інвестицій з України, паніка людей та шалене бажання забрати гроші з банків.Тоді стався економічний шок, за 2015 рік люди збідніли наполовину.  

 

Та вже у 2016 році відбувається відкат до більш прийнятних цифр: якщо 2015 року гривня знецінилась майже вдвічі, то 2016 — на 14%, потім інфляція трошечки пришвидшилась і знову пішла донизу (а станом на початок липня 2020 — взагалі 2% річних).  

Гривня після тривалого падіння знову почала зростати

Ціни — це ще й курс гривні. Він також ніколи не буває стабільним, бо Україна відмовилась від фіксованого курсу, і він визначається так само, як і ціни на інші товари — через ринкові механізми (бо курс гривні — це ніщо інше, як її ціна). Але НБУ може впливати на курс: він скуповує валюту чи продає її, і таким чином на невеликий час згладжує занадто різкі коливання. 

 

 

Курс стрімко пішов вгору 2014 року. В той час Україна, як і довгі роки до того, була сировинною країною з неефективним урядом та олігархічною економікою, тож фонові обставини не змінилися. Але почалась війна. Інвестори, зрозуміло, не люблять країни з такими високими ризиками, тому почали масово виводити з України бізнес та гроші. Українці, також не дуже довіряючи владі, почали скуповувати іноземну валюту. А коли зростає попит, зростає і ціна. 

 

Дивлячись на те, як ціна гривні повзла догори, можна подумати, що в часи найбільшої кризи Нацбанк нічого не робив, щоб її стримати. Але це не так. Він активно продавав валюту, аби курс зовсім не скотився у прірву (так, тодішній курс — це була не межа падіння гривні).

 

 

Також Нацбанк зумів наростити резерви

Резерви — це заначка, яка якраз і потрібна для того, щоб в кризові часи згладжувати різкі коливання курсу.  

 

 

З графіка видно, що і до 2014 року Нацбанк витрачав резерви для підтримки курсу. То що, Арбузов був гарним головою НБУ? Ні, не був (але про це трохи згодом). У підтримці курсу до лютого 2015 року є одна проблема — він був фейковим, бо Україна лише у лютому 2015 перейшла на ринковий курс. А до того ми спалювали резерви, щоб підтримати курс, який абсолютно не відповідав економічному стану України (тому відкат був таким сильним).

І боровся з фінансовим вірусом — банками-паразитами

Підтримувати стабільність фінансової системи — це ще одна з найважливіших функцій НБУ. Що ж це за стабільність? Знову відкриймо закон: стабільна фінансова система — це така, яка сприяє економічному зростанню. Тобто коли банки працюють нормально, приймають депозити та видають кредити, перераховують платежі і виконують всі інші свої задачі. Нацбанк повинен слідкувати, щоб фінансова система здорової людини не перетворилась на фінансову систему курця. 

 

З 2014 року почалась масова ліквідація банків, в якщо порівнювати з 2014, зараз їх вдвічі менше, ніж тоді. 

 

 

Щоб зрозуміти, банки здорові чи хворі, НБУ постійно міряє їм температуру, тобто перевіряє, які у них резерви, як багато кредитів видані компаніям власника банку, як багато кредитів прострочені скільки грошей банк може видати клієнтам за їх першою вимогою і багато інших показників. І звіряє результати кожного банку зі встановленими нормативами — критеріями здорового банку.  

 

Банкопад стався не просто так, а тому що банківська система була наповнена зомбі — у них були серйозні проблеми з фінансами, й такі банки були радше мертвими, ніж живими; пральнями — банками, які відмивали кошти олігархів; пилососами — які за кошти вкладників фінансували винятково бізнеси власників; банками з занадто ризиковою бізнес-моделлю та іншими, які перетворювали фінансову систему зі здорової на хвору. Скажімо, ВТБ Банк не міг повернути вкладникам гроші, у "Михайлівському" Нацбанк виявив шахрайство. Деталі про всі банки можна подивитись на спеціальному сайті. 

 

І це легко довести, якщо подивитись на фінансові результати банків. 

Фінансова система вже давно не була стабільною

З 2010 року банківська система отримала збиток у 501 мільярд гривень. 

 

Багато банків були спеціально створені, щоб фінансувати олігархів, багато захворіли ще під час кризи 2008 року й так і не змогли оговтатись, а криза 2014 їх добила. Такі фантастичні цифри збитків протягом такого довгого періоду показують, що банківська система працювала неправильно. Економіка не може бути здоровою за таких збитків банківського сектору.  

 

 

Два останніх роки банківська система отримує прибуток. Чи означає це, що вона тепер працює правильно і що Гонтарева зі Смолієм молодці? Поки невідомо. Результати ми побачимо пізніше — якщо під час наступної кризи знову станеться такий фантастичний обвал, це покаже, що вони не змінили систему. 

Банки ще не встали на ноги після кризи

Здоров’я банків, а отже й результати роботи НБУ, показує також і обсяг кредитів та депозитів. Він демонструє, наскільки вони здатні фінансувати економічне зростання та якою довірою користуються з боку клієнтів. 

 

Обсяги і кредитів, і депозитів у 2014 році, зрозуміло. впали. І хоч депозитів за останній рік стало трохи більше, потрібно ще багато часу, щоб банки відновили свою активність до колишніх показників. Потрібна і грамотна робота НБУ, і інших органів влади, бо, скажімо, на ризики Нацбанк впливати не може, вони залежать від стану економіки, але ризики — це значна частина відсоткової ставки, від якої залежить можливість взяти кредит. 

 

Але меншає кредитів, які ніколи не повернуть 

Для фінансової стабільності важливо, скільки кредитів ніколи не будуть повернені банкам. Нацбанк повинен слідкувати за цим показником та контролювати, щоб банки робили під такі кредити резерви. 

 

З 2015 року частка безнадійних кредитів різко збільшилась саме тому, що Нацбанк став серйозно вимагати показувати їх у звітності (тобто фактично вони стали безнадійними раніше). А також через визнання безнадійними кредитів "ПриватБанку" після націоналізації. 

 

 

Банки, попри визнання цих кредитів, навіть збільшили резерви, щоб зменшити удар від їх неповернення, тому можна сказати, що Нацбанк не відпустив контроль. 

 

 

Тобто Смолій — молодець і даремно пішов у відставку? 

Насправді результати його роботи ми зрозуміємо пізніше. 

 

Якщо робити висновки з цього побіжного аналізу, виходить, що Смолій, а до нього Гонтарева не були поганими керівниками НБУ. Інфляція зменшилась, курс стабілізувався, банківська активність хоч не відновилась до попереднього рівня, але більше не падає, Нацбанк продовжував контролювати здоров’я банків.

 

Але оцінювати роботу керівництва НБУ складно. По-перше, результати стають зрозумілими у довгостроковій перспективі. По-друге, кожен голова правління приходив на посаду в різних умовах і мав різні завдання. По-третє, економіка України олігархічна та архаїчна, а Україна пройшла через кілька серйозних криз, з якими більшість інших країн не мали справи, тому яку саме політику мав обрати в такій ситуації Нацбанк, відразу може бути й неочевидно.

У Нацбанку немає руля економіки й він не може зробити країну багатою

Від Нацбанку залежить не так багато, як ти часом думаєш. В Україні дуже мало інвестицій — і Нацбанк не може їх збільшити. Нашою економікою керують олігархи — і Нацбанк не може це виправити. Ми продаємо закордон сировину, ціни на яку постійно змінюються і яка не забезпечує високих статків — у Нацбанку немає жодних інструментів, щоб це змінити. 

 

Україна вже майже 30 років намагається створити зрозумілі правила гри для бізнесу, і ніяк не виходить: щоб бізнес не боявся "перевірок", які відбуваються лише заради хабарів, щоб в країні були прості та зрозумілі податки, щоб суди виносили рішення лише за законом, а не за гроші. І Нацбанк взагалі не має жодного стосунку до цих процесів. 

 

Така економіка, яку ми отримали — це не результат роботи НБУ. Він може хіба що старатись втримати її, аби вона зовсім не скотилась на пси. 

 

У 2000-2007 роках бути головою НБУ було легко. Тоді в Україну приходили інвестиції, і потрібно було хіба що згладжувати різкі коливання курсу. Навіть посередній голова НБУ тоді не міг зламати економіку. Але у 2008 році сталась світова криза, яка яскраво показала, що з економікою щось не так. Ще одна криза та війна, у 2014, показала, що Україна не зробила висновків з минулого разу і в нову кризу увійшла з такою ж слабкою економікою, як до того.  

 

Коли ти приходиш на посаду голову НБУ та отримуєш у спадок такі проблеми, точно не можна сказати, як правильно поводитись у цій ситуації. Але точно не можна накопичувати таку купу проблем, як це зробили твої попередники, які побудували банківську систему, що май такі збитки і так сильно страждає під час кризи. 

 

Тепер вже точно зрозуміло, що ті, хто обіймав цю посаду до 2014, допустили, щоб у банківській системі накопичилось так багато проблем. Вони дозволяли працювати банку "Михайлівський", у якому, можливо, були махінації, "ПриватБанку", який, можливо, відмивав кошти. І багатьом іншим, які повинні були впоратись зі своїми проблемами або піти з ринку, а натомість продовжували працювати (пишемо "можливо", бо щодо жодного ліквідованого банку поки немає рішення суду, тому стверджувати точно не можемо).  

 

В таких умовах адекватно оцінити нове керівництво НБУ можна буде років за десять, коли ми побачимо, яким будуть банківська система та економіка. Бо поки Україна більше скидається на марафонця, який біжить назад, і незрозуміло, чи він це робить навмисне, чи його зносить вітром. Зараз у нас є нові правила аналізу банків, але їх можна легко скасувати постановою наступного керівництва і повернутись до старих норм, які не показували проблем у банках. У нас є валютна лібералізація, але закон про контрольовані іноземні компанії б’є по виходу України на іноземні ринки. Влада хоче кредитів для малого бізнесу під малі відсотки, але на ФОПи тисне обов’язок мати касовий апарат. В Україні сталась реформа корпоративного управління, але президент дозволяє собі телефонувати до банку та розповідати банківським посадовцям, що їм робити з кредитами. 

 

Лише коли ми побачимо зростання економіки на 10%, то зрозуміємо, що саме в таких складних умовах було зроблено правильно, а що ні. 

 

Якщо людина довгий час страждала на алкоголізм, їй потрібно не просто лікуватись, їй потрібно починати життя заново. Україна після розпаду СРСР залишилась у ньому жити, а не розпочала життя спочатку. І це точно неправильно.