В наш час, коли все електрифіковане, електроенергію можна порівняти з водою, яка підтримує життєдіяльність людей і бізнесу. Але якщо воду ми хоч бачимо, то електроенергія є невидимою: біжать якісь електрончики по дротах, скільки вони там можуть коштувати? Тому кожне підвищення ціни на електроенергію викликає обурення: чому я маю стільки платити за щось, що не можна помацати, вкусити або надіти? За те, що мені потрібно кожного дня просто для того, щоб виконувати звичні дії: скип’ятити чайник, приготувати обід, не сидіти в темряві та працювати за компом. 

 

Та й взагалі, якщо електроенергія — така життєво необхідна, чому б не зробити її державною та виділяти гроші виробникам та постачальникам з податків, як зробили з медициною та освітою? 

 

Ну, раніше майже так і було. Але якщо тобі не подобається місцева поліклініка чи школа, ти можеш заплатити та звернутись до часників, тому що існує ринок відповідних послуг. З електроенергію було не так — ринку не існувало, а держава казала виробникам, за яку ціну їм продавати електроенергію, різницю частково покриваючи якраз з податків. І ця ціна була настільки низькою, що навіть не покривала собівартість електроенергії.

Для виробництва електроенергії потрібні шалені кошти

Ось, наприклад, візьмемо державне підприємство "Енергоатом", яке керує всіма чотирма нашими атомними станціями та ще гідроелектростанцією. "Енергоатом" виробляє близько 55% всієї електроенергії, яку споживають українці, а в зимовий час — до 70%.

 

 

Здавалося б, ось вона, державна електроенергія, за яку ми вже заплатили своїми податками. Але ж не все так просто. Так, самі електростанції залишились нам у спадок ще з Радянського Союзу, їх не потрібно будувати. Проте там працюють люди, яким потрібно сплачувати зарплату, до того ж це — небезпечне виробництво, тобто за маленькі гроші працювати в цих умовах не погодяться навіть низькокваліфіковані кадри, а там потрібні ще й спеціалісти з високою відповідальністю. 

 

По-друге, все застаріває, в тому числі й реактори атомних станцій, які потребують оновлення чи заміни. Зараз майже всі наші реактори працюють понад проєктний термін. І не тільки їм потрібен ремонт, а й станціям загалом. 

 

А по-трете, атомки виробляють енергію не з магічного ефіру, а з реального атомного пального, яке потрібно закуповувати та утилізовувати залишки. 65% палива ми імпортуємо з Росії (на 7-ому році війни). Фактично, у нас 2 основних імпортери палива — Швеція та Росія. Це єдині країни, які мають технологію створення паливних компонентів саме для наших "радянських" атомок. Хоча зараз йде обговорення про перехід на паливо з США.

 

 

Атомна станція — це величезне виробництво, яке потребує величезних коштів, і не одноразово, а постійно. На сайті "Енергоатома" можна знайти інформацію про закупівлі. Ось деякі з позицій:

 

• робочий одяг — понад 700 000 гривень;

 

 

• деяка фурнітура для обладнання — понад 200 000  гривень;

 

 

• підшипники — понад 2,5 млн гривень;

  

• інженерні послуги — майже 24 млн гривень;

 

Тобто, те, що щось є державним, не означає, що воно є безкоштовним. Уряд не брав на себе зобов’язання видавати всім дешеву або безкоштовну електроенергію, як, наприклад, з медициною. Низькі тарифи, які не відповідають реальності, — це загравання із населенням, від якого ми всі в результаті постраждаємо через залежність від виробників пального; завищену собівартість товарів та послуг; спрямування податків не на розвиток економіки, а на штопання дірок в енергетиці (нагадуємо, що в держави немає власних коштів, все, що вона має — це гроші громадян); та врешті-решт через ризик залишитись взагалі без власної електроенергії.

Електроенергію потрібно не лише виробляти, а й доставляти 

Це значить, що хтось має тягнути дроти, ремонтувати їх, обслуговувати електророзподільчі станції та врешті-решт, рахувати та замовляти потрібну для місцевості кількість електроенергії. Цим займаються обленерго, теплоцентралі, "ДТЕК", трохи навіть "Нафтогаз" та інші постачальники. 

 

Тому що ефективно зберігати електроенергію людство ще не навчилось. Тобто, скільки її було вироблено, стільки й має бути спожито, а інакше вироблення енергії призупиняється, а обладнання простоює. Звичайно, "залишки" можна продати, але для цього ми маємо бути інтегровані в міжнародний ринок електроенергії. А ринок означає свободу ціноутворення та відсутність державної регуляції. Про це поговоримо трохи пізніше.

А що там з відновлюваними джерелами електроенергії?

Напевне, сонячні батареї та вітряки обслуговувати дешевше, ніж атомку. Та й шкоди для екології менше. Так, звучить непогано, але хто буде це робити? Держава (тобто чиновники), яка має дефіцит бюджету та аномальну дірку там, де мають бути внески для пенсійного фонду? Не варіант. А щоб це робили підприємці, вони мають побачити свою вигоду. Ми спробували простимулювати їх зеленим тарифом, і наразі маємо проблеми ще й з виплатами за цим тарифом.

 

Основна проблема відновлюваних джерел — неможливість їх прогнозування. Якщо сонце світить, то енергія надходить, сонце сіло — енергія скінчилась. Те ж саме й з вітром. 

Добре, а як щодо газу?

Можливо, ти чув, що газ — це один з найдешевших та водночас найекологічніших джерел енергії. Чому б повністю не виробляти електроенергію з нього?

 

Напевне тому, що газ — це кінцевий ресурс, і покладів газу в світі хоч і багато, але не увесь його легко дістати, а транспортувати — ще складніше. Над цією проблемою працюють і в США, які мріють продавати свій сланцевий газ усюди, і в Європі, яка хоче повністю позбавитись від вугільної енергетики, але поки що нічого достатньо ефективного не вигадали.

 

Україна з газом взагалі має складні "стосунки". Адже раніше Росія давала нам його дуже багато і за нібито дешевими цінами, і з кожним роком по суті підсаджувала нас на "газову голку". Через це, коли почались газові війни та війна у 2014, ми опинились у скрутному становищі: бо люди звикли використовувати газу багато і не замислюватись над економією. Але якщо подивитись на графік споживання виявляється, що нам його стільки і не потрібно було. Люди мали звичку у зимовий час просто ввімкнути газ на кухні на цілий день, щоб "догріти" приміщення. Хоча достатньо просто тепліше одягнутись.

 

 

Якщо газ та електроенергія дешеві, ми споживаємо їх настільки багато, скільки нам насправді непотрібно

Таке бездумне надмірне користування газом відбувалось, по суті, через відсутність ринку. Адже ринок одразу реагує на збільшення споживання збільшенням ціни. Якщо всі дуже хочуть айфон аж настільки, що готові брати кредити у три своїх місячних зарплатні, то вони й будуть коштувати ці три зарплатні. Але якщо всі разом втратять інтерес до Apple та почнуть купувати інші бренди, то й ціна буде знижуватись. 

Тому щоб вони були дешевшими, треба менше їх споживати 

Тож логічно і зворотне: якщо ви хочете нижчі ціни на щось, наприклад, газ та електроенергію, використовуйте їх менше. Звичайно, це працює лише при вільному ринку без монополій та державного регулювання. 

 

Навіть коли держава монопольно продає дешево, то й у монополій будуть збитки.

 

 

Ці збитки покривались з бюджету. А бюджет — це твої гроші, які ти сплатив у вигляді податків на товари та послуги та зі своєї зарплати. Отже, чи справді газ був дешевий?

Маючи економіку менше ніж у Польщі, ми у 2010 році споживали більше за неї

Тобто, цей газ йшов не на виробництво товарів, які потім можна експортувати та реалізувати в країні, тим самим збільшуючи доходи українців, а зникав у квартирах та офісах, перетворюючись майже буквально на повітря. І бюджет (тобто ти) ще й за це повітря доплачував.

 

Енергоефективність — це твої гроші

Уяви, що ти отримав зарплату, відкрив вікно та викинув гроші на вулицю. Хоча, ні. Так їх можуть підібрати та запустити працювати в економіку, купивши щось. Ще краще — взяв частину своїх коштів та порвав на шмаття. Ось це ти робиш, коли споживаєш газ або електроенергію неефективно.  

 

Щоб Україна могла повністю самозабезпечити себе газом, нам треба споживати 20 млрд куб. м, а використовуємо ми набагато більше. І це погано, адже в такому випадку газ потрібно імпортувати. Проте поганий не сам факт імпорту: якби ми використовували газ для виробництва товарів із високою доданою вартістю, які потім йшли на експорт та в товарний обіг, — це норм. А ось імпортувати газ, щоб населення його бездумно спалювало — це не норм.

 

 

За останні роки ми суттєво знизили використання газу та відкрили ринок, і це добре. З часом ринкові ціни призведуть до інвестицій в енергоефективність, тому що буде вигідно менше споживати. І, нарешті, Україна зможе перестати імпортувати газ (а, як ти пам’ятаєш, імпорт газу в Європу зав’язаний на Росію), тож ми не будемо взагалі ні від кого залежати у даній сфері та ніхто не буде висувати нам умови чи маніпулювати нашою залежністю.

З газом зрозуміло, повернімось до електроенергії

З 2019 року в Україні формується ринок електроенергії, а ринок, як ми вже з’ясували, це завжди добре.

 

Функціонує він ще не дуже ефективно, тому що не до кінця розвинений, адже все одно існує державне регулювання, але й це вже прогрес. 

 

Нові компанії тільки починають виходити на ринок, але те, що ця енергореформа відбулась — безумовний плюс. Ми провели реформу, щоб вирівняти тарифи для бізнесу та населення, і простимулювати економіку.

 

 

Раніше ж якось жили без ринку, навіщо він?

Так, жили, але стабільно погано. Ось подивись на тарифи на електроенергію для промисловості та населення у 2015, тобто до реформи. 

 

 

Якщо ти вважаєш, що так і має бути, бо бізнес заробляє, нехай і сплачує більше, то дай відповідь сам собі на питання: а як бізнес повертає ці гроші? Тут ти маєш зрозуміти, що насправді саме ти, твої друзі та сім’я роками сплачували цю різницю, яка була закладена у собівартість товарів та послуг. А якщо підприємство не могло собі це дозволити, воно банкрутіло, чи взагалі не відкривалось. Тобто економіка не розвивалась. 

 

До речі у Європі зовсім інша практика, у них тарифи для бізнесу нижчі, ніж для населення. І це — правильно та логічно, адже бізнес — це великі і прогнозовані споживачі. Електростаціям легше виробляти для них електроенергію. А громадяни — це окремі споживачі, які можуть споживати електроенергію абсолютно непрогнозовано. Тому й електроенергія для них — дорожча: необхідно витрачатися на те, щоб якісно управляти мережею при непрогнозованому споживанні населення. Якщо коротко: гуртом — дешевше.

 

Через такі тарифи існувало таке явище як борг "Енергоринку" виробникам е/е і загальний збиток "Енергоринку"

"Енергоринок" — це державне підприємство, яке до реформи закуповувало гуртом у виробників електроенергію та потім продавало її постачальникам за середньою ціною. 

 

 

Цей орган був потрібен для регулювання відносин виробник-постачальник та ціни на електроенергію. Але щоб економіка працювала без багів, ціна повинна бути такою, яку встановив ринок.

А що не так з цінами на електроенергію, тарифи ж постійно підвищують? 

Ну ось дивись, середня ціна для населення у 2020 році була 1,21 грн за кВт∙год. Виробнику електроенергії з цієї суми надходило лише 1-2 копійки, а все інше — це оплата за передачу, розподіл та постачання. При цьому мінімально економічно обгрунтована ціна за кВт год. має бути не менше ніж 2,42 грн. У протилежному випадку компанії-виробники зазнають величезних збитків. Наприклад, "Енергоатом" лише за 9 місяців отримав 5,4 млрд гривень збитку, тому що мусить за несправедливо низькими цінами продавати е/е яку виробив. І ці збитки — те, на що підуть податки, які ми сплачуємо. Тобто ми все одно заплатимо справжню ціну електроенергії,  просто не прямо.

 

Тарифи здаються високими через те, що вони з’їдають значну частку доходів українців

Але зарплатню тобі сплачує якраз той самий бізнес, для якого тарифи суттєво вищі. Оця різниця в тарифах — це твоя можлива прибавка до зарплати. 

 

 

Дисбаланс виникає через цю регуляцію, адже держава не має втручатись у стосунки ринку із споживачем. Ринок має встановлювати такі ціни, які будуть приносити доходи, які можна повернути у вигляді інвестицій у виробництво та покращити якість послуг. І не варто думати, що в  такому випадку ціни завжди будуть тільки зростати. Якщо буде багато виробників і велика конкуренція, то ціни можуть й падати, як це вже відбувалось на ринку газу.

Якщо виробники електроенергії не зароблятимуть, вони збанкрутують, і тоді ми будемо імпортувати електроенергію

Про те, як чудово імпортувати життєво необхідні для країни ресурси ми вже знаємо на прикладі газу. По-перше, це створю залежність від імпортерів, а по-друге, нам тоді "вкрутять" такий тариф, який забажають. І ось коли ти отримуєш платіжку, де буде тариф 10 грн за кВт год., ти зрозумієш, що 3 гривні — це було дуже, дуже добре. 

 

А якщо країна дружно не сплатить, як це полюбляють зробити деякі громадяни, то ми просто будемо сидіти у темряві та без інтернету, або негайно покривати борги з бюджету коштом соціальних програм.

Але що робити мені? У мене немає грошей платити такі суми за електроенергію

Держава все ж таки підтримує населення — вона виділяє субсидії для незахищених верств.

 

 

Якщо ти не потрапляєш в цю категорію, то вихід єдиний — економити та споживати з розумом. Утеплювати квартиру чи будинок, щоб не втрачати тепло, встановлювати сучасні лічильники, вимикати світло, коли виходиш з кімнати, купувати менш енергомістку техніку. Поступово ми всі звикнемо до енергоефективності, і це піде нам на користь.

 

 

Отже, що ж гарного в "дорогій" електроенергії?

Тут треба зрозуміти, що весь цей гармидер зараз відбувається не через те, що електроенергія стала дорогою, а через те, що вона була задешевою, і ми не знали реальної вартості.

 

Якщо електроенергія продається по справедливій ціні, то Україна: 

1) незалежна від олігархів, Росії тощо, тому що ми споживаємо електроенергію  ефективніше, а ринок існує сам по собі;

2) оскільки виробники та постачальники отримують більше грошей, а не чекають роками на виплату їм боргів, ці гроші можна скеровувати на покращення обладнання, нові технології, тобто розвиток галузі;

3) ринок притягує інвестиції, а інвестиції — шлях до покращення. Це теж розвиває галузь. 

 

Неринкова низька ціна на електроенергію для населення гальмує розвиток не лише самого енергосектору, а й бізнесу, тобто, економіки загалом. Коли у підприємств немає можливості скористатись одним з основних ресурсів на ринкових засадах, це шкодить всій країні й нашому майбутньому. Зекономивши коштом підприємців в одному місці, ти переплатиш удвічі або недоотримуєш — в іншому. Просто про цю доплату тобі не приходить окрема платіжка, тому про неї ти і не здогадувався. 

 

Тому видихай і вивчай засади економіки, тоді тобі буде не так боляче від зростання тарифів.

 

Хочеш знати більше про енергетику України? Тисни на банер та вивчай все детально разом з нашим інфографічним довідником "Енергетика України". Завантажуй його безкоштовно та ділись с друзями: