В усьому світі керівники бізнесу з великим занепокоєнням спостерігають за зростанням кількості російських військ та техніки на кордоні з Україною. Цей конфлікт жевріє вже багато років та періодично спалахує, як от при незаконній анексії Криму Росією у 2014 році. 

 

Та ще ніколи в попередні роки на європейській землі не було більшого ризику повномасштабної війни, війни, яка, як і багато воєн до неї, не служить справедливій чи законній цілі. (В такий час всім важко приховати власне роздратування цим — що, до бісової матері, одна країна робить, накопичуючи танки на кордоні іншої країни?). 

 

Значну частину свого дорослого життя я виступав проти тогочасних воєн, які мені здавались несправедливими.  У березні 1968 я разом з десятками тисяч молодих людей протестував на Трафальгарській площі Лондона проти війни у В’єтнамі, яка швидко розгорталась, коштувала незліченної кількості життів, скалічила сотні тисяч дітей та дорослих та закінчилась величезною поразкою США та їхніх союзників. 35 років потому я був серед мільйонів людей в усьому світі, які вийшли на вулиці протестуючи проти вторгнення в Ірак, яструбиної та безрозсудної війни, яка дестабілізувала Близький Схід та зробила світ менш безпечним. 

 

8 років тому, коли путінські наміри щодо України стали зрозумілими решті світу, ми здійснили спробу мобілізації лідерів бізнесу в Росії та Україні, щоб сприяти мирному вирішенню конфлікту. Я пам’ятаю велику кількість проникливих зустрічей та дзвінків із лідерами та експертами в бізнесі і політиці, і ми стали краще розуміти силу, що підігріває цей конфлікт. І ми також швидко зрозуміли, що ніхто з російських візаві, які у приватних розмовах виступали проти російського військового вторгнення, не хотів говорити про це вголос. Ми випустили звернення від бізнесу, яке західні та українські підприємці з радістю підписали, та нам не вдалось отримати жодного російського підпису, бо їх страх стати жертвами репресій від режиму у Москві був занадто великий. 

 

Втім як тоді, так і зараз ті, з ким я розмовляв, сходились в тому, що будь яка війна між Росією та Україною матиме жахливі та руйнівні наслідки. По-перше, вона ще більше ізолює Росію та її президента від решти світу та зруйнує російську економіку. І звичайно, спричинить величезні страждання молодим та старим людям з обох боків кордону, які намагаються жити в мирі. Як це часто буває, основний тягар агресії відчує на собі цивільне населення. Кривава громадянська війна в Сирії, в якій жахливу роль зіграли російські війська та найманці, є яскравим нагадування того, що поставлено на карту. 

 

Це не той конфлікт, в якому президент Путін може перемогти в довгостроковій перспективі. Хоч його, здається, мало хвилію, що світ думає про його геополітичні амбіції, його має хвилювати, якими будуть перспективи його власної країни. В якийсь момент звичайні росіяни зрозуміють, що вони заслуговують на краще, особливо якщо ситуація досягне тієї точки, коли неминуче повстання українців, які захищають свої будинки, села та міста, воскресить привид совєтської невдачі в Афганістані та смертельні втрати росіян — чиїхось синів, братів та батьків.

 

Для лідерів бізнесу час зібратись та захистити суверенітет України. Навіть якщо за це доведеться платити, ми повинні дати чіткий сигнал, що одностороння агресія завжди неприйнятна. І що світова бізнес-спільнота підтримає всі санкції проти будь-якої країни, яка намагається порушити суверенітет іншої. 

 

via