Якщо подивитись на світовий експорт харчів, Україна, скоріше, шротовий кошик

Шрот — це побічний продукт перероблення (в цьому випадку — соняшника), який йде на корм тваринам. Тож ми дійсно годуємо, проте не людей, а свійських тварин. 

За експортом же пшениці ми лише на п’ятому місці, а наш хліб навіть не майнув у перших рядках топу. 

 

Проте є й приємні новини: на перше місце потрапила соняшникова олія — тут ми обігнали всіх; молоко та вершкове масло — на шостому рядку; а сухе молоко та сир займають восьмий та дев’ятий рядки відповідно.

А як же експорт ячменя, ріпаку, сорго, жита та кукурудзи — в них же чудові позиції?! 

Але низька додана вартість: бізнесу та державі, яка збирає з бізнесу податки, вигідніше, щоб продавався готовий унікальний продукт, на якому можна більше заробити, аніж дешева основа для чужої "творчості". 

 

Водночас експорт агропродукції за останні 10 років зростав активніше, ніж будь-яких інших товарів

Найбільше нашої продукції йде до Єгипту, Нідерландів, Індії, Іспанії, Китаю та Туреччини

 

Кількість органічних господарств в останні три роки стрімко зростає

Це логічно пояснюється збільшенням попиту на "чисту" продукцію як всередині країни, так і високими вимогами ЄС до експортованих продуктів харчування. До речі у 2020 році Україна може переглянути умови щодо зони вільної торгівлі з ЄС та за сприятливих умов вибиті собі більш вигідні умови.

 

 

Здавалося б, якщо ЄС є основним споживачем нашої органічної продукції, можна було б розвивати цей сектор активніше. Але існує багато "але": немає повноцінної законодавчої бази та державної підтримки; іноземці не інвестують в галузь через нестабільну політичну та економічну ситуацію (це стосується всіх галузей); ціна на органічну продукцію вища, за ціни на неорганічні продукти, що стримує попит всередині країни. До того ж не всі українці взагалі бачать різницю між "чистою" картоплею та звичайною. не кажучи вже про шкідливий вплив на довкілля інтенсивних методів виробництва. А перейти з такого способу виробництва на органічне — доволі складно. І ще існує перепона у вигляді дорогих процедур сертифікації та високих кредитних ставок (а без грошей розвитку виробництва не буває).

 

Для того, щоб цей напрямок розвивався, а не скорочував кількість земельних угідь, як це відбувалось у 2017 році, потрібна міцна підтримка з боку уряду: приведення законодавства до європейських норм, пільгове кредитування та надання субсидій малому й середньому бізнесу, створення консультаційних програм на основі міжнародного досвіду та, звичайно, умов для залучення іноземних інвестицій, спрощення сертифікації продукції та системи переходу на органічне виробництво.

З тіньовим ринком планують боротися за допомогою "безумовного" оподаткування

Держава піклується про те, щоб ніхто з фермерів не втік від сплати податків, тому за податковою реформою планується ввести податок на безумовний дохід для тих, хто має земельні ділянки більше за 2 га. Тобто, немає значення, обробляєш ти свою ділянку, чи ні, здаєш в оренду, чи вона просто заростає бур’янами, податок маєш сплатити.

З 3,5 млрд грн фінансової підтримки агро, закладеної у загальний фонд держбюджету аграріям було перераховано 1,216 млрд грн

Найбільше державних грошей отримали у підгалузях тваринництва, аквакультур та зберігання і переробки агропродукції. Взагалі, у 2020 році уряд виділив з бюджету на підтримку АПК найменшу за останні чотири роки суму. 

 

Найбільшу суму кредитів на агробізнес фермери набрали у Київській, Харківській та Дніпровській областях

Кредити в Україні дорогі для всіх: чи то для споживачів, чи для бізнесу. Агробізнесу особливо складно: хоч багато банків мають спеціальні програми для аграріїв, але фермери беруть кредити не так вже й часто: через острах залишитись без застави або через відсутність прийнятної для банку застави. 

 

Правда, є можливість отримати кредит під заставу майбутнього врожаю. Але врожай — штука примхлива й може вмерти навіть не народившись. До того ж через нестабільну економічну і політичну ситуацію в Україні (через яку до нас не йдуть інвестори, про що було вище), планувати на багато років вперед складно та страшно. Тому більшість фермерів бере кредити на строк до 1 року або максимум на п’ять років. Далі загадувати вирішуються лише 6% аграріїв.

 

 

Агропідприємства можуть економити на енергії, використовуючи відходи власного виробництва

Маємо на увазі біоенергетику. Тобто спосіб отримати енергію з біопалива, яке роблять з біомаси, яку роблять… якраз з залишків рослин, бур’яну, тріски, листя та органічні відходи домашнього господарства. Тобто з органічного сміття, якого вдосталь на будь-якому агропідприємстві. Ця галузь енергетики вважається "чистою" та досить перспективною і потроху зростає, але, як завжди, все упирається в відсутність якісної нормативно-правої бази.

 

 

Звичайно, розказати про всі нюанси, які стосуються української агрогалузі в одній статті — неможливо. Ми виклали лише основне, що стосується погляду з боку економіки. Експертом ти відразу не станеш, але задавити таксиста аргументами, що не все в Україні розвалили — зможеш.

 

А якщо хочеш зануритись в тему агро трохи більше, завантажуй наш новий інфографічний довідник "Агробізнес України". Він безкоштовний, в ньому 50 сторінок крутої яскравої інфи та інфографіки, в яку запаковано безліч даних.

 

Тисни на посилання та качай довідник:

Автори довідника — контент-маркетингова агенція Top Lead та головний сайт про агробізнес Latifundist.com за підтримки партнерів: банку Credit Agricole Bank та аудиторської компанії Baker Tilly Ukraine.

Медіапартнери: AgroPolit.com, Elevatorist.com, Kurkul.com та BusinessViews.