1. Перейшли до ринкової економіки

Планова економіка, яка побутувала до часів незалежності, могла наповнити прилавки магазинів хіба що по телевізору. В реальному житті Радянський Союз пережив кілька піків дефіциту товарів, а у проміжку між піками все одно чогось не вистачало. Розпад Радянського Союзу припав на той час, коли радянська економіка добігла свого природного кінця і не могла забезпечувати людей товарами. В тому числі і через це держави, які проголосили чи відновили свою незалежність, пережили дефіцит і навіть вимушені були продавати товари за талонами — своєрідним дозволом купити дефіцитну продукцію.

2. Модернізували промисловість

СРСР не дбав про навколишнє середовище — планова економіка перетворювала природні і людські ресурси на продукцію сумнівної якості за калькуляціями Держплану, який не цікавився такими дрібницями, як сталий розвиток. Незалежна Україна отримала в спадщину саме такий підхід. Криза, трансформація економіки, модернізація окремих виробництв, екологічний рух призвели до того, що зараз ми суттєво зменшили навантаження на навколишнє середовище і при виробництві маємо менші витрати енергії.

3. Стали більш енергоефективними

Енергоефективність так само не була пріоритетом радянської держави — наша економіка після розвалу СРСР витрачала ресурси з шаленою швидкістю. Це було не тільки економічною, але й політичною загрозою — ми були на гачку у іноземних постачальників. А також на гачку вичерпності власних ресурсів (в першу чергу вугільних). Через 30 років ми витрачаємо набагато менше ресурсів, що є одним з найбільш важливих чинників економічної незалежності України.

4. Почали "зелену" трансформацію

Наша економіка отримала справжній подарунок у вигляді розвитку і здешевлення технологій відновлювальних джерел енергії і скористалася ним. Україна вже виробляє близько 9% електроенергії з ВДЕ.

5. Стали відомим у світі агроекспортером

"Житница Европы" і "Закрома Родины" — в епоху, коли продукти розподіляють за картками, ці слова викликали сором і жаль. І якщо локацію другого поняття виявити так і не вдалося, то перше стало правдою. Українське сільське господарство виявилося здатним не тільки нагодувати власне населення, а ще й стати найбільшою експортною галуззю країни — в 2020 році реалізація на зовнішніх ринках склала більше 22 мільярдів доларів. Агропром не тільки створює робочі місця і платить податки, а ще й "тягне" за собою логістику, хімічне виробництво, машинобудування тощо.

6. Торгуємо з Європою

СРСР був закритою економікою — всю продукцію намагалися робити самостійно і не зважали на ефективність, витрати і якість. На початку 90-х Україна торгувала переважно з іншими країнами СНД, тримаючись за виробничу кооперацію і традиційні зв’язки. Ми довго робили ставку на цей ринок, де було все менше свободи і конкуренції і все більше політики і протекціонізму. Врешті решт, соціальні, воєнні, політичні події вивели нас на європейський ринок Українська економіка виявилася до цього готовою — переорієнтація зовнішньої торгівлі відбулася без глибокої кризи.

7. Створили IT-сектор

Ще одна галузь, яка виникла в Україні з появою сучасних технологій — IT. Математику стало можливо перетворювати на гроші, і українці скористалися цим. Програмісти переїхали з закритих науково-дослідних інститутів до просторих офісів. Поточний результат цих процесів — IT номер 2 за експортом послуг серед галузей економіки. Інформаційні технології приносять Україні в 10 разів більше валюти, ніж туризм і майже в 30 разів, ніж фінансові послуги.

8. Позбавились від енергетичної залежності

Україна не тільки витрачала забагато енергоносіїв, ми ще й купували їх у монопольних постачальників. Перед усім, газ у Газпрому і ядерне паливо у ТВЕЛ. Обидві російські компанії контролювали до 100% українського імпорту цих ресурсів. Зараз ми купуємо газ у різних постачальників з ЄС, а значну частку ядерного палива у американської Westinghouse.

9. Відновили військово-промисловий комплекс

Можливо, нащадки назвуть події 1990-2020 року в військово-промисловому комплексі України "Диво на Дніпрі". Нашій державі перейшло близько 25% виробничих потужностей оборонки колишнього СРСР. Третину ВРП УРСР складали міжконтинентальні балістичні ракети, крейсери, патрони тощо. 2,7 мільйона українців виробляли зброю. А нагодувати і вдягти народ було нічим. Підприємства ВПК не змогли повною мірою перейти на випуск мирної продукції. В галузі стався колапс, рештки оборонки були розтягнені і розкрадені. Але все ж таки ВПК України залишився здатним, хоч і не ідеально, забезпечити армію деякими видами техніки, ремонтувати її і навіть налагодити модернізацію і експорт.

10. Почали створювати середній клас

В Україні вдалося розпочати створення прошарку приватних власників — один з головних чинників розвитку ринкової економіки. Це відбулося за допомогою приватизація — оселі перейшли з власності держави до мешканців. Житло перестало бути просто квадратними метрами, а стало ресурсом, заставою, інвестиційною ідеєю, місцем, куди хочеться вкладати сили і гроші. Все це стало поштовхом для будівельників, виробників будматеріалів, торгівлі, архітекторів і дизайнерів.

Минуло 30 років з дня відновлення Незалежності. Можна підбити проміжні підсумки. Чи багато зроблено в економіці? Так. Чи треба було б зробити більше? Безперечно. Навіть якщо глибше зануритись в ті досягнення, про які ми написали, можна знайти багато проблем: найкращою інвестицією у нас поки що вважають інвестицію в житло, а не в бізнес, аграрний експорт — сировинний…

Та все ж за ці 30 років Україна зробила великий крок вперед, і більше ні в кого не має виникати сумніву, що ми не проґавили 30 років. Бо не варто забувати — дієві зміни можуть відбуватись лише в суспільстві, яке до них внутрішньо готове. Ми пройшли той шлях, до якого були готовими.

Що робити далі? Працювати, адже фундамент ринкової економіки закладено, вектор зовнішніх відносин зрозумілий, технологічний прогрес працює Україну.