Повний гід про ВВП: що це таке, як його рахують та чим його можна замінити

Як зрозуміти, наскільки добре жити в тій чи іншій країні? Чому кажуть, що поляки заможніші за українців, а німці — за поляків? Звідки взагалі хтось це знає?

Перед кожними виборами політики обіцяють "зростання економіки", "посилення соціального захисту" або "досягнення добробуту". Єдине з цих понять, яке можна просто й однозначно виміряти та яким складно маніпулювати — "зростання економіки". Коли економісти кажуть: "Економіка України зростає повільно", вони мають на увазі величину ВВП — внутрішнього валового продукту. Хоч це і не найкращий показник, але ним користуються всі економісти, щоб дослідити стан економіки.

Для чого потрібен ВВП?

Економіка — складне явище, і порівнювати економіки різних країн або однієї країни у динаміці складно. Тому економісти використовують для цього найбільш універсальний показник — ВВП — внутрішній валовий продукт. Він дозволяє виміряти економіку у грошах. Він показує, скільки товарів і послуг вироблено в країні за рік. Знаючи ВВП різних держав, ми умовно можемо визначити, яка з них найбагатша.

Але забіжимо наперед: ВВП — не єдиний і не найкращий показник, який допомагає порівнювати економіки держав. Високий показник ВВП не завжди гарантує, що жителі будуть багатими. Та й, по суті, ВВП вимірює лише суму ринкових цін на товари та послуги. Але все одно це найбільш поширений показник, який використовують для того, щоб зробити висновок, багата країна чи ні.

І як рахують ВВП?

Існує три підходи до його розрахунку. За одним з них, виробничим, слід підсумувати додані вартості, створені на кожному етапі виробництва продукту.

І тут саме час зрозуміти, що таке додана вартість. Щоб це було простіше зробити, ми намалювали її — на прикладі сукні. На кожному етапі виробництва сукні (і всіх інших товарів) її сировина, заготовки, з яких її роблять, стають все дорожчими, бо на кожному етапі треба платити зарплату працівникам, платити за оренду приміщень, паливо і так далі. Ця цифра, на яку збільшується вартість, і називається доданою вартістю.

При підрахунку ВВП беруть саме додані вартості, бо інакше потрібно було б кілька разів враховувати один і той самий товар. А з доданою вартістю кількаразового врахування можна уникнути.

ВВП також можна порахувати двома іншими способами, які дають однаковий результат. Перший — скласти всі витрати людей, другий — навпаки, підсумувати всі їхні доходи.

На цьому складна частина статті закінчилась, обіцяємо :)

Тобто якщо наступного року виростуть ціни, то ВВП теж збільшиться… Це і буде зростання економіки?

Ні. Просто в минулому році пиріг з вишнею коштував 100 гривень, а цьогоріч — 150 гривень. При цьому ані кількість та якість інгредієнтів, ані вага пирога не змінились. У цьому суть номінального ВВП — порахувати все, що було вироблено, у поточних ринкових цінах.

А щоб дізнатися, чи виросла економіка, треба рахувати інші види ВВП, яких є декілька.

Щоб позбутися впливу цін, ВВП за різні роки зіставляють у цінах 2010 року. Це — реальний ВВП. Завдяки йому можна побачити, зросла чи зменшилась саме кількість вироблених товарів і наданих послуг.

Та навіть реальний ВВП не показує, наскільки багатими є жителі країни. Адже більше виробництво може досягатися за рахунок багатомільйонного або навіть кількамільярдного населення. Яскравий приклад — Китай. За розміром ВВП країна поступається тільки США. Але якщо розподілити ВВП Китаю між 1,4 млрд жителів, то сума на одну особу виявиться меншою, ніж у сусідньому Казахстані, і набагато меншою, ніж у Південній Кореї чи Японії.

А який ВВП треба використати, щоб зрозуміти, яка країна найбагатша?

Щоб порівняти економіки різних країн, використовують ВВП, порахований у доларах. При цьому в кожній державі різний курс валют, а долар має різну купівельну спроможність. Умовно кажучи, за сто американських доларів ми не зможемо купити одну й ту саму кількість товарів у США, Німеччині та в Україні. Тому, щоб порівняти економіки різних країн, необхідно урівноважити між собою їхні доларові ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Для цього вартість товарів та послуг у кожній державі розраховують у "міжнародних доларах" (що всюди мають однакову купівельну спроможність).

Отже, щоб зрозуміти, жителі якої країни багатші, а якої бідніші, треба порівнювати доларовий ВВП на душу населення за ПКС.

А чому політики обіцяють збільшити ВВП?

ВВП можна умовно порівняти із заробітною платою країни. Адже, по суті, це грошове вираження виробленої продукції та наданих послуг на території кожної конкретної держави. Реальна заробітна плата людей також зростає, коли зростає ВВП. Особливо яскраво це виражено у кризові роки.

Тобто українцям потрібно слідкувати за тим, чи зростає ВВП?

Загалом так — це гарний показник, який дозволяє зрозуміти, чи економіка хворіє, чи одужує.

Але навіть ВВП за ПКС не враховує низку факторів, від яких залежить твій добробут. Поза увагою залишається діяльність людей, яку неможливо порахувати у грошовому вираженні: хатня робота, догляд за хворими родичами, ведення присадибного господарства (якщо вирощену продукцію не продають, а споживають самостійно).

Також ВВП не дає точної інформації щодо продуктивності виробництва. Адже для цього недостатньо знати, скільки доданої вартості в доларах було створено одним працюючим. Для цього потрібно оперувати іншими даними — наприклад, скільки доларів доданої вартості було створено за годину праці.

Крім того, ВВП може зрости, якщо збільшиться кількість робочих годин. Але це не вплине у кращий бік на технологічність виробництва і точно не додасть людям щастя. У Мексиці рівень ВВП на душу населення нижче середнього, однак на одного робітника тут припадає найбільша кількість відпрацьованих годин на рік. А німці, навпаки, за досить високого ВВП на душу населення, найменше працюють.

 

Потрібно зважати й на те, що збільшення об"ємів виробництва не гарантує покращення якості товарів. Водночас у деяких країнах певні товари можуть бути і якісними, і дешевими, як-от банани у Бразилії. Але у ВВП буде враховано тільки ціну.

Тобто ВВП — не найкращий показник для порівняння?

Через зазначені вище причини — так. Він гарний, але не найкращий. Самим лише значенням ВВП можна легко маніпулювати, за рахунок чого економічна картина в країні буде спотвореною. Наприклад, стрімке зростання ВВП у 2015 р. на 26% в Ірландії було спричинено, зокрема, тим, що великі іноземні компанії переміщали свої головні офіси або частину активів до Ірландії, де нижчі податки. Однак операції та управління і надалі здійснювались там, звідки ці активи були переміщені. Або ж ВВП зростало у тому числі завдяки контрактному виробництву. Тобто ірландські компанії укладали угоди з іноземними, щоб ті від їхнього імені виробляли та експортували продукцію.

І як тоді дізнатись, де жити найкраще?

Щоб відповісти на це питання, мало оцінювати лише стан економіки. Потрібно зважати на те, що в країні відбувається зі свободою слова, медициною, освітою, екологією та багатьма іншими сферами життя, які не можна безпосередньо виміряти у грошовому еквіваленті.

Для того, щоб комплексно оцінити рівень життя, використовують Індекс соціального розвитку. Він надає оцінку 50-ти показникам, в тому числі оцінює доступ до харчування, знань, якісної медицини, дотримання прав людини. І не завжди країни-лідери за ВВП посідають перші позиції у цьому рейтингу. Наприклад, США, Китай та Японія — за Індексом соціального розвитку посідають 18, 83 і 17 місця відповідно. В останній версії рейтингу Україна займає 64 місце зі 146.

 


Також існує показник, який можна назвати розширеною версією ВВП. Це Індекс інклюзивного розвитку. В основу оцінювання покладено ВВП на душу населення та ще 11 факторів, зокрема, продуктивність, розшарування суспільства за доходами та розподілом багатства, обсяги викидів вуглекислого газу на долар ВВП, частку державного боргу від ВВП тощо. Відповідно до Індексу інклюзивного розвитку, Україна входить до групи економік, що розвиваються, і займає 49 місце зі 107.

Чому тоді всі продовжують говорити про ВВП, якщо його потрібно замінити?

Бо він показує дані, які важливі для розуміння економіки та які відносно просто зібрати. Крім того, попри різні недоліки ВВП, внести зміни до способів його підрахунку доволі складно. ВВП використовують тому, що його рахують в усіх країнах. Отже, щоб цей показник чимось замінити, потрібно, щоб на це погодились усі країни світу, інакше ми не зможемо адекватно їх зіставляти та робити правдоподібні прогнози.

А що ж відбувається з ВВП України?

Валовий внутрішній продукт України різко впав після кризового 2008 р. Потім його ріст відновився. Після двох років зниження, з 2016 р. ВВП України знову росте.  

З 2014 р. дані на графіку не враховують тимчасово окуповані території Криму, Севастополя, частин Донецької та Луганської областей.

Тобто ВВП України зростає, і можна не хвилюватись?

Не зовсім так. Дійсно, економіка України зростає, але дуже повільно. За останні три роки темпи приросту реального ВВП становили не більше 3%.

А в інших країнах так само?

У сусідній Польщі в 2017 р. економіка зростала майже у два рази швидше, ніж в Україні. За темпами зростання нас також випереджає сусідня Чехія.

Економіка — як автомобілі. Якщо два авто стартували одночасно, але одне рвучко понеслось уперед, то машина, що відстає, ще може наздогнати першу, але лише тоді, коли щосили помчить уперед і буде їхати швидше за лідера.

Попри те, що темпи приросту ВВП Німеччини та Франції навіть нижчі, ніж у нас, ми все одно значно відстаємо від цих країн. Умовно кажучи, на 1% приросту ВВП Німеччини може припадати $100, а в Україні — $20.

А на скільки інші країни багатші за Україну?

Для того, щоб дізнатись це, порівняємо ВВП за ПКС на душу населення. За цим показником найбагатшою країною Європи є Люксембург — більше за $90 тис. Польща розмістилася приблизно посередині — у неї на одну особу припадає трохи більше $ 27,3 тис. Найбідніша країна Європи — ні, не Україна. Хоч у нас реальний ВВП за ПКС на душу населення трохи більший за $8 тис., та в Молдові він заледве становить $6,3 тис.

Ого! Чому ми — майже найбідніша країна в Європі? У нас і природних ресурсів, і робочої сили вдосталь…

Розумієш, багатство виникає тоді, коли люди виробляють товари і послуги та обмінюються ними. Тобто тоді, коли в країні розвинений бізнес, який заробляє багато грошей. Такий бізнес може платити і великі зарплати, і достатньо податків.

А для того, щоб такий бізнес виникав і розвивався, в державі повинні діяти чіткі та зрозумілі правила, за якими всі живуть (у тому числі і сама держава). Тобто закони. В Україні ж таких чітких та зрозумілих правил немає.

Виходить, що Україна залишається бідною через те, що ми менше виробляємо та гірше за інших обмінюємось товарами та послугами. Але чому так? Що заважає прийняти зрозумілі умови, в яких буде зручно створювати додану вартість та обмінюватись товарами та послугами?

Відповісти на це запитання допоможе така філософська категорія, як цінності. Вони, разом з іншими чинниками, впливають на економіку. Нижче на схемі зображено капкан, з якого Україні все ніяк не вдається виплутатись.

Як вже згадувалося, сповільнює розвиток бізнесу забюрократизованість і корупційна складова. Тому багатьом виробникам вигідно приховувати свої доходи від оподаткування. За результатами досліджень МВФ, розмір тіньової економіки в Україні за період з 1995 по 2015 рік у середньому склав 44,8% від ВВП.

І скільки нам ще рости до країн, що багатші за Україну?

Усе залежить від темпів зростання ВВП — чим швидшим буде зростання, тим швидше це станеться. За темпів зростання 2,5% — 49 років, 10% — 13 років.

А в яких країн найбільший та найменший ВВП?

Однозначно сказати важко. Наприклад, лідерами за рівнем ВВП є США, Китай та Японія.

Але якщо перерахувати ВВП на душу населення, то найбільші значення мають Люксембург, адміністративний район Макао (Китай) і Швейцарія.

Та навіть озброївшись цим показником, не можна робити висновки про добробут усіх жителів країни. Умовно кажучи, ВВП в розмірі 100 тис. ум. од. може бути розподілений між населенням у 10 чоловік у такий спосіб, що комусь одному дістанеться 40 тис. у. о., а решті — всього по 6 тис. у. о. Хоча нерівномірний розподіл не означає, що більшості населення живеться погано. Наприклад, у Швейцарії економічна нерівність більша, ніж в Україні, та швейцарці, очевидно, не бідні і живуть добре.