Зовсім нещодавно вся енергетика залежала від "дружнього атому" та нафти. Сьогодні під світло софітів виходить газ. Світ стає максимально енергозалежним і потребує все більше енергії на задоволення своїх (тобто, твоїх) потреб. Пошук більш зручних дешевих та екологічних джерел енергії впливає на світову політику та економіку, а, отже, на життя простих людей. Ось 7 топових напрямів світової енергетики, які ти маєш розуміти, щоб бути в тренді.

 

1. Відновлювальна енергетика 

У світі:

Відновлювальні джерела енергії — сектор енергетики, що найбільш динамічно розвивається. За прогнозами, у 2050 році він має посісти перше місце у системі енергозабезпечення. ВДЕ розвивається швидше, ніж свого часу нафтова та атомна енергетика.

В Україні:

Україна теж розвиває ВДЕ, але, ми маємо дві великі проблеми:

 

1. Для нас це дуже дорого.

Тариф на "чисту" енергію настільки великий, що на закупівлю нам просто не вистачить грошей. До того ж, це призведе до зростання ціни на електроенергію. Мінекоенерго планує провести реформу, щоб поступово зменшити "зелений" тариф для ВДЕ. З 2020 року ми повинні запустити аукціонну модель підтримки відновлювальних джерел енергії. Але це не так просто. Інвестори не хочуть, щоб уряд порушував минулі тарифні обіцянки, а уряд не може їх виконати. Розібратися в цьому нам допомагатиме Європа.

 

 

2. А ще відновлювальні джерела енергії повністю дестабілізують нашу енергосистему. Наші мережі застарілі та не можуть приймати ті об’єми електроенергії, які будуть вироблятись, у наслідку доведеться когось відключати, щоб не перенавантажити мережу. Чому можна перенавантажити? Електроенергія наразі — це ресурс, який важко зберігати у великій кількості. В енергосистемі України виробляється рівно стільки енергії, скільки і споживається: коли ти ставиш смартфон на зарядку, то хтось саме в цей момент виробляє для нього електроенергію.

 

Наш всеукраїнський оператор мережі, який відповідає за її балансування, повідомляє, що якщо не вжити термінових заходів, доведеться відключати потужності генерації від мережі.

 

Але якщо ми це зробимо, то все одно будемо сплачувати гроші, та й незрозуміло, хто має стати "жертвою". У результаті виходить "план евакуації":

1. Ми розвиваємо ВДЕ, і вони дестабілізують нам мережу, тому що надходження з цих джерел є нестабільними та погано піддаються прогнозуванню — ніхто ще не вміє керувати Сонцем або вітром.

2. Щоб стабілізувати мережу, потрібно ввімкнути газові та вугільні станції (викиди від яких є однією з причин переходу на ВДЕ). Ввімкнувши їх, ми отримаємо надлишок електроенергії, яку нема де зберігати. 

3. В такому випадку потрібно відключати ВДЕ або атомні станції. Чому не газові та вугільні? Тому що їх простіще регулювати: підкинув вугілля чи підкрутив вентиль — енергії стало більше, і навпаки. Отже, якщо відключаємо атомку, то відключаємо джерело найдешевшої енергії. А якщо ВДЕ — то повинні будемо відшкодувати постачальникам за це відключення, і проблема фінансового навантаження не зникає.

 

От так виходить, що, переходячи на "чисті" джерела відновлювальної енергії, ми збільшуємо шкідливі викиди та ціну на електроенергію.

 

2. Газ 

У світі:

Газ — друге за динамікою росту джерело енергії після ВДЕ.

 

Приріст споживання від сьогодні до 2050 року у світі більше ніж наполовину — 58% — буде забезпечений за рахунок власного видобутку. Ще чверть — 28% — покриє зріджений природний газ, а найменшим джерелом задоволення попиту будуть трубопроводи. У країнах із розвиненою економікою газ буде витісняти нафту, вугілля та атомну енергію. Його відносно легко видобувати та зберігати, й у той самий час він є одним з найекологічніших видів пального з низькими викидами та прийнятною ціною, яка має тенденцію до зниження.

 

В Україні: 

Найбільші газові проблеми України полягають у тому, що ми неефективно його використовуємо, як і всю іншу енергію, а також мало його видобуваємо — відносно наших можливостей. Із 30 млрд кубів, що ми споживаємо, видобуваємо лише 20-22 млрд кубів, а інше доводиться імпортувати. А це досить важко, тому що в Європі газу у надлишку немає, проте він є в Росії.

 

 

Ми могли б імпортувати ЗПГ, але в нас немає терміналів, щоб його прийняти. У випадку, якщо Росія буде заважати Європі постачати нам реверсний газ, доведеться купувати ЗПГ у Польщі, і це буде дорого. Тому що Польщі доведеться спочатку прийняти газ самій, а потім передати нам по трубопроводах.

 

До того ж Росія буде примушувати партнерів не перепродавати газ Україні, й тому доведеться шукати газ в Європі від інших постачальників. На жаль, російський газ наразі один з найдешевших, тому Європа так охоче його купує.

 

Отже, найкращий для нас варіант — це розвивати власний видобуток газу. Україна вже суттєво покращила регулювання у цій сфері. Проте її розвиток не миттєвий — щоб запустити свердловину і почати видобувати газ, потрібно до 6 років. Це довгі інвестиції, які робити в України поки що тяжкувато і ризиковано — враховуючи, що у світі є місця, де видобувати газ значно легше. Але взагалі наші запаси дозволяють повноцінно перекрити власні потреби, тобто ми можемо перейти на самозабезпечення газом.

3. Атомна енергетика

У світі: 

Роль атомної енергетики в цілому залишається сталою, але змінюється баланс: у розвинених країнах її використання знижується, а в тих, що розвиваються, збільшується. Це відбувається тому, що атомні станції в розвинених країнах були побудовані вже давно, вони застаріли та поступово виходять з експлуатації. Будувати нові атомні станції —  довго та дорого, та й енергокурс спрямований на ВДЕ: за останні 20 років у Європі побудували три атомних енергоблоки, два з яких — в Україні.

В основному атомну енергетику буде розвивати Китай: наразі він будує найбільше блоків.

 

 

В Україні: 

Україна має такі самі проблеми, але, на відміну від країн з розвиненою економікою, не має рішень. Атомна енергія складає більше половини всієї виробленої електроенергії, але всі станції були побудовані ще за радянських часів. У 2030-2040 рр. 75% з них мають закритися, тому що закінчується строк їхньої експлуатації. З 15 наявних наразі блоків залишиться 2-3. І поки що плану із заміщення в нас немає. Замінити старі блоки на такі самі нові ми не можемо, тому що один блок коштує біля 2 млрд доларів і будується 5-10 років. Це дорівнює десь 10-ти траншам МВФ, які ми маємо отримати одразу. А таких блоків потрібно не менше десяти. Та й технологій, щоб побудувати їх самостійно, ми не маємо. А ще до цього нам потрібні немаленькі кошти, щоб вивести з експлуатації ті блоки, які завершують своє життя. Якщо орієнтуватися на приклади Болгарії та Словаччини — це мільярди євро.

 

Тому ми маємо вже зараз думати, що робити. Існує два варіанти:

1. Ми просто відмовляємося від атомної енергії. Але постає питання, чим її заміщувати? Відновлювальні джерела енергії нам поки що важко запровадити, біоенергетика не розвинена, вугілля — не екологічне, газу у достатній кількості ми не видобуваємо.

2. Замість старих енергоблоків будувати маленькі модульні енергоблоки, які зводяться набагато швидше: за 2-3 роки. Коштують вони на порядок дешевше, а отже період окупності в них також набагато менший, ніж у традиційних — приблизно 5 років. Та тут проблема в тому, що їх ще ніхто не використовує, тобто ми маємо нагоду стати першими, з усіма відповідними ризиками.

 

4. Нафта

У світі:

Споживання нафти трохи збільшується, але за рахунок того, що вона входить до складу пластмас і продукції для космічної галузі, а також завдяки розвитку авіаперевезень. Транспортні перевезення не збільшують споживання нафти через те, що розвиваються електроавтомобілі та виробництво біопального, а також збільшується енергоефективність транспорту, тобто використовується менше бензину на кілометр.

В Україні:

Видобуток нафти в нас недостатній для забезпечення власних потреб. Більш ніж на 50% відсотків ми залежимо від імпорту іноземного пального. Ринок у занепаді — велику частку складає "сірий" ринок, тому ми навіть не можемо точно підрахувати, скільки споживаємо бензину. І підрахувати кількість бензину, який виробляємо — теж. Тому що Кременчуцький завод, яким володіє Коломойський, відмовляється надавати статистику, спираючись на те, що він є єдиним виробником. Це не зовсім так, тому що існують й інші виробники, але лише Кременчуцький завод спеціалізується тільки на виготовленні бензину. Є ще "Укргазвидобування" із частковою спеціалізацією. Всі інші нафтопереробні заводи ми втратили за останні 20 років. Будувати нові — немає сенсу. Вони коштують мільярди доларів, а через надлишок потужностей у Європі ми не зможемо витримати конкуренцію на ринку.

 

Через те, що ми імпортуємо нафту з Білорусі, яка залежить від Росії, наше становище ще більше погіршується. Взагалі, можна сказати, що ми маємо фатальну енергозалежність від Росії: вона постачає нам газ, 50% атомного пального та бензин. А балансування нашої мережі залежить від Росії та Білорусі.

 

Внутрішній видобуток в нас розвивається доволі слабко, та ніхто й не прагне його збільшити чи покращити нафтопереробку.

5. Енергоефективність

У світі: 

Наразі енергоефективність зростає швидше, ніж за період з 1990 до 2005 років. Тобто світ робить все можливе для економії енергії. Енергоефективність — основне паливо сьогодення. Технології дійшли до того, що зменшити споживання більш вигідно, ніж видобути ще газу та виробити електроенергії.

 

В Україні: 

Україна дуже відстає від цього тренду. Ми маємо один з найгірших показників енергоємності економіки у світі, споживаючи дуже багато електроенергії. За споживанням газу у Європі ми займаємо восьме місце, а за розмірами економіки — далеко від першої десятки. Споживаючи більше газу, ніж Польща, ми у той самий час маємо ВВП у два рази нижчий.

 

Ми неефективно використовуємо енергетичні ресурси, газ та вугілля, а ще втрачаємо багато тепла, ціну на яке субсидуємо через бюджет. У деяких регіонах втрати тепла складають більше половини від кількості виробленого. 

 

Електроенергія теж використовується неефективно через заниження тарифів для населення та завищення тарифів для промисловості: у населення немає стимулів для підвищення енергоефективності, а бізнес намагається урвати шматочок дешевої електроенергії громадян.

 

Нормально справа йде лише з нафтопродуктами, тому що вони мають ринкову ціну, яка штучно не регулюється, а тому ми самостійно відповідаємо за об’єми їх використання і платимо за свою енергоефективність (чи НЕефективність).

 

6. Гідроенергія

У світі: 

Гідроенергетика у світі активно впроваджується, переважно у країнах, що розвиваються. У країнах із розвиненою економікою вона зростати не буде. По-перше, тому що ті, хто мав значний потенціал, як Норвегія, його вже повністю вичерпали. А, по-друге, це джерело не завжди є екологічним: через будівництво дамб може порушитися екосистема на декілька десятків кілометрів.

 

В Україні:

Гідроенергія в Україні складає приблизно 10% від загального виробництва електроенергії. Вона допомагає нам регулювати ВДЕ. Ми оновлюємо генераторні блоки, які набагато легше будувати та ремонтувати, ніж атомні. Але потенціал не дуже великий.

7. Вугілля

У світі:

Споживання вугілля у світі в загальних об’ємах не падає, але країни із розвиненою економікою відмовляються від його використання. Деякі впроваджують абсолютні заборони: Франція планує закрити вугільні електростанції вже у 2021 році, Швеція — у 2022, Великобританія, Італія та Австрія — до 2026 року.

 

Зростає використання вугілля за рахунок Індії — вона споживає більше 50% приросту у споживанні вугілля серед країн, що розвиваються. Китай залишиться споживачем номер один, але навіть він починає заміщувати вугілля відновлювальними джерелами енергії.

В Україні:

У нас вугілля забезпечує 70% потужностей теплових станцій, які виробляють біля 30% електроенергії. Порівняно з ЄС, ми маємо дуже низькі вугільні стандарти, а отже, дуже велики шкідливі викиди. У нас не вистачає коштів, щоб поставити екологічні фільтри всюди й відразу, а збільшувати ціну дорогої електроенергії і так немає куди.

 

Тому екологічність в Україні — це перш за все енергоефективність, тут у нас неоране поле величезних можливостей.

 

До всього цього ми ще й не повністю забезпечуємо себе вугіллям, частину доводиться імпортувати. Але станції поступово переходять з одного типу вугілля на інший, щоб ми могли самозабезпечуватися.

 

Та поступово Україні доведеться теж відмовитися від вугілля: Європа буде виставляти нам такі умови інтеграції.