В одній країні твій достаток середній, а в іншій тебе відносять до бідних. Все тому, що рівень бідності розраховується для кожної країни окремо і залежить від її розвиненості.  

Світовий банк розподіляє країни за рівнем доходу: 

1) у найбідніших країнах бідність — менш ніж $1,9 на день на людину;

2) зі статками нижче середніх — $3,2;

3) у більш розвинених — $5,5.

 

При визначенні бідності населення враховується і "суб'єктивна" бідність. Чи вважають українці себе бідними?

 

1. Бідний в Україні — якщо ти живеш менш ніж на 50 гривень у день. У нас таких людей 4% (1,5 мільйона)

На думку Світового банку, Україна належить до переліку країн, де бідність — якщо людина живе на менш ніж 5,5 доларів за ПКС в день (менш ніж 50 гривень). Варто зрозуміти, що долар ПКС — це не те ж саме, що звичайний долар. Це означає, що перелік товарів та послуг, який у США коштує $5,5, в Україні — 50 гривень.

Люди з категорії "крайньої бідності" у нас також є. Близько 300-400 тисяч українців живуть на менш ніж 2 долари в день. Це можуть бути одинокі жінки, пенсіонери, іноді — багатодітні родини, які не мають годувальника.

 

 

2. У деяких сусідніх країнах все навіть гірше

 

 

3. Але 70% українців вважають себе бідними

Це і є та сама "суб'єктивна" оцінка бідності.

 

 

 

4. 40% українців стверджують, що доходу їм вистачає лише на їжу

 

Джерело: Укрстат

5. Лише 60% домогосподарств мають доступ до інтернету вдома

 

Джерело: Укрстат

 

6. Третині сімей складно платити за базові потреби

Медіанний рівень витрат — це те, скільки витрачає середній українець. Медіана — це  сума, яка знаходиться рівно посередині всіх можливих варіантів. Ось як це відрізняється від середньої суми на прикладі зарплати.

 

Якщо у родині на члена сім'ї витрачається 3/4 від медіани або менше, вона є бідною. Тобто 75% медіани — це рівень витрат, нижче від якого неможливо задовольнити основні потреби.

 

Медіанні витрати у 2018 році становили 2644 гривень, а  3/4 — це 1983 грн на людину. У нашій країні таких сімей приблизно 31%.

 

7. Мінімальні витрати на життя вдвічі більші, ніж встановлені державою 

Фактичний прожитковий мінімум складає менше ніж 12,6 долара ПКС у день, а офіційний — в два рази менше.

 

 

Офіційний прожитковий мінімум розраховується на майбутнє і повинен враховувати, яка сума буде потрібна українцям для нормального життя на наступні пів року. До речі, споживчий кошик, на основі якого розраховується прожитковий мінімум, був визнаний незаконним у 2018 році. 

 

А фактичний прожитковий мінімум розраховується Мінсоцполітики наприкінці кожного місяця. Беруться реальні ціни за цей проміжок часу. У мінімальний споживчий кошик включаються: продукти харчування, непродовольчі товари (одяг, предмети першої потреби, санітарії та ліки тощо), послуги — житлово-комунальні, транспорт, зв’язок, культура (на всі платні розваги — лише 82 гривні на місяць!).

 

Та навіть фактичний прожитковий мінімум вираховують так, ніби ми живемо в блокадному Ленінграді, і цього зовсім недостатньо, щоб "забезпечити нормальне функціонування організму людини, охороняти її здоров'я, задовольняти основні соціальні та культурні потреби особистості". Не враховуються платні походи до лікарів, оплата мобільного зв'язку та Інтернету, міжміські поїздки, фруктові соки, шоколад тощо.

 

Для порівняння, французи закладають у споживчий кошик послуги перукарів, косметичні засоби та продукти для котів і собак. А у британців передбачені витрати на підключення до інтернету, квитки на футбол і навіть послуги садівника.

 

8. Більшість українців витрачає менше, ніж фактичний прожитковий мінімум

7% українців витрачають у день менше, ніж прожитковий мінімум, встановлений державою. А 58% — менше, ніж фактичний.

 

9. Через війну кількість бідних знову зросла 

З 2002 року по 2008 рік в Україні відбулося стрімке падіння бідності. Потім воно сповільнилося, але продовжувало падати. А з війною бідність виросла.

 

 

Хоча в Україні, за міжнародними стандартами, лише 4% бідних, суб’єктивна оцінка свого статку викликає бажання радше поїхати з України, ніж залишатися тут жити: 70% вважають себе бідними. Тоді як, наприклад, у Польщі близько 35% людей не задоволені своєю фінансовою ситуацією, а у Фінляндії — лише 12%. 

 

Є країни, які кілька десятиріч тому за рівнем бідності знаходились на одному рівні з нашою країною, а зараз мають розвинені економіки. Вони сповна можуть дати Україні хороший урок, як знизити бідність.

 

Наприклад, Польща. На початку 90-х поляки їздили в прикордонні регіони України за покупками — у них взагалі було все складно. З того часу економіка Польщі виросла в 100 разів. Зараз бідних у країні, які живуть на < 5,5 міжнародних доларів ПКС у день, утричі менше, ніж в Україні. 

ВВП на душу населення в Польщі більше, ніж $15 000, а в Україні з 90-х років воно збільшилося лише у два рази й складає $3 000. У Польщі лише третина населення не задоволені своїм доходом. Тоді як в Україні понад 70% населення вважає себе бідними.

 

До 1989 року Польща, як і інші країни Центральної та Східної Європи, була в занепаді. Проте на початку 90-х вона провела глибокі економічні реформи та вибрала інший напрям. Зокрема, почала інвестувати в освіту, встановила прозорий процес приватизації, провела реструктуризацію зовнішнього боргу, а також сформувала стійкі інституції. 

 

Коли економіка починає процвітати, тоді й бідних стає менше.