До промислової революції найціннішим ресурсом була земля. Той, хто володів землею, керував світом. Все крутилося навколо землі, й найбагатші люди були землевласниками. Якби у 13 столітті ти запропонував селянам вибрати між засіяним пшеницею полем та нафтовою свердловиною, то вони б взагалі не зрозуміли, про що мова. 

 

Сьогодні найцінніший ресурс — це енергія. Звичайно, нею не нагодуєш людство, але вона живить машини, які роблять це можливим. І чим далі, тим більш енергозалежним стає світ. Від енергетики залежить економіка країни, а від економіки країни — твоє власне життя. Тому важливо розібратися у тому, що відбувається з енергосектором, та зрозуміти, чого чекати у майбутньому. 

 

Все змінюється. Коли земля втратила свою надмірну цінність, найважливішими ресурсами стали вугілля та нафта. Але їхній час теж добігає кінця.

У 2040 році головними джерелами енергії стануть ВДЕ та газ

У 2040 році ми будемо споживати на 32% більше енергії, ніж зараз. Зросте використання всіх видів пального, крім вугілля. Найбільше зростуть обсяги споживання енергії з відновлювальних джерел — на 381%, та газу — на 46%.

 

Україна добре забезпечена традиційними джерелами енергії: вугіллям та ураном

 

Але це більше не важливо: викопне паливо втрачає позиції

Остання представлена стратегія Мінекоенерго передбачає розвиток енергосистеми в бік відмови від викопного палива. Планується зменшити використання вугілля. За планами, до 2030 року частка вугілля у генерації електроенергії не має перевищувати 5%.

 

 

Енергосектор України повністю трансформується та прямує до міжнародних стандартів

Тобто ми не просто відмовляємося від вугілля, а докорінно змінюємо наші підходи до виробництва електроенергії, схеми та методи роботи ринків. Це глибокий процес, який зачіпає всі аспекти енергетичної екосистеми.

 

 

Трансформація — це не якийсь документ, який передбачає чіткі завдання до виконання. Це процес, який визначає напрямки розвитку енергетичної екосистеми. Умовно можна поділити їх на три групи: лібералізація, екологічність та клієнтоорієнтованість.

Україна лібералізує енергосектор  — створює вільні ринки енергії

Це потрібно для того, щоб забезпечити чесну конкуренцію та прозорість формування цін на всі види енергії. В 2016 році був відкритий ринок газу, а влітку 2019 року ми відкрили ринок електроенергії. Але поки що вони працюють не повною мірою: для бізнесу ціни ринкові, а для населення — встановлюються державою, така ж ситуація поки й з газом. І це погано з декількох причин:

1. У сфері використання електроенергії: на бізнес лягає більше грошове навантаження, бо він купує ту енергію, яка залишилась після того, як дешеву атомну та гідроенергію віддали населенню. Це впливає на вартість продуктів та послуг, які потім ми ж і купуємо.

2. Дешеві газ та електроенергія не стимулюють населення до покращення енергоефективності.

3. Можуть виникати корупційні схеми, коли бізнесу продають енергоресурси за цінами для населення, а населенню "помилково" нараховують вищі тарифи. 

 

Але рано чи пізно енергоринки для населення теж відкриють.

 

Лібералізація дозволить нам з’єднатися з Європейським енергосектором. Ми не зможемо об’єднати наші мережі, якщо в нас не буде ринків. Щоб легко купувати енергію в Європі та продавати їй свою, ми маємо привести законодавство до стандартів ЄС та виконати ряд вимог. Наприклад, наприкінці 2019 року ми здійснили анбандлінг: розділили компанію, яка виробляє енергію, з тією, яка постачає і транспортує. Саме тому ти зараз отримуєш дві платіжки за газ замість однієї. Тепер трубою можуть вільно користуватися різні підприємства, і не виникне ситуація, коли один виробник пригнічує іншого. Тобто це дозволяє формувати прозорі та надійні ринкові відносини. І таких вимог в законодавстві ЄС — багато. 

Вільний ринок дозволяє використовувати ефективні механізми, які раніше були недоступні. Наприклад, біржову торгівлю

Біржа — це концентрація ринку. Бізнес поступово переходить на біржові торги, тому що вони дозволяють забезпечити прозорість, чесне виконання угод, справедливі ринкові ціни та об’єднує багатьох гравців в одному місці. Це зручно, ти ні від кого не залежиш, ні з ким персонально не домовляєшся.

 

 

Наступний напрям трансформації — екологічність. Наша ціль — декарбонізація економіки

Декарбонізація — це зменшення шкідливих викидів. Енергосектор України відповідає за 50% викидів СО2 в країні. До речі, кожна друга хвороба, якою хворіють українці протягом року, пов’язана з органами дихання. І забруднене повітря не сприяє поліпшенню ситуації. 

 

 

Один зі шляхів декарбонізації — розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)

Україна виробляє все більше енергії з відновлюваних джерел. За підрахунками Держенергоефективності потенціал ВДЕ в Україні вдвічі перевищує поточне енергоспоживання. Звісно, ми не зможемо повністю його використати, але збільшити виробництво в декілька разів — реально. Точно сказати, наскільки саме, неможливо — все залежить від розвитку технологій. 

 

Звучить добре, проте, як завжди, "Х'юстон, у нас проблеми": ВДЕ важко інтегрувати в нашу енергосистему через погану прогнозованість

Основна проблема у тому, що енергія з ВДЕ надходить нестабільно: залежно від часу доби (вночі Сонце не світить) та погоди (вітряки у штиль не крутяться). До того ж виробництво "чистої" енергії складно прогнозується і регулюється, тому що докинути вугілля в топку — справа декількох хвилин, а ось як зробити більше вітру — поки що ніхто не вигадав. Тобто виходить, що в якісь моменти енергії багато, а в якісь — взагалі немає, і це дестабілізує наші мережі.

 

 

Прогнозованість потрібна, оскільки ми споживаємо електроенергію відразу, як її виробляємо, і нам не вигідно зберігати надлишки

Електроенергію можна зберігати локально, наприклад, у смартфоні — тут немає ніякої проблеми. Проте створити акумулятор для цілої країни — дуже дорого та технологічно складно. Тому електростанції намагаються підлаштувати графік виробництва під графік споживання. Звісно, є приклади, коли акумулятор може забезпечити енергією тисячі будинків. Але йдеться не про мегаполіси, й основна ціль цих акумуляторів — стале постачання електроенергії, а не зберігання. 

Наша електромережа потребує прогнозованості

Наразі мережі працюють так: електростанції виробляють електроенергію та подають її в мережу. Оператор системи передачі (Укренерго) відповідає за те, щоб всю цю енергію розподілити по Україні, врівноважити попит та виробництво, за потребою взаємодіяти з енергосистемою інших країн. У твоїй області енергію доставляє оператор системи розподілу (Обленерго).

 

 

Така система потребує точного розрахунку споживання електроенергії на добу.

Щоб керувати електромережею більш ефективно, в Україні планують запроваджувати "розумні" електромережі

Вони дозволять автоматично регулювати обсяг постачання електроенергії та рахувати вартість за ринковою ціною, яка постійно змінюється протягом доби залежно від попиту та кількості виробленої енергії. Такі системи самі зможуть відстежувати втрати, знаходити пошкодження мереж, оптимально розподіляти завантаження, враховуючи реальні дані, та робити прогнозування. 

 

 

А ось газ не потребує якихось особливо розумних мереж, тому що його можна легко зберігати вже зараз в ПСГ

В Україні одні з найбільших підземних газосховищ у Європі. Ми можемо зберігати 31 млрд куб. м газу, які забезпечать нам безперебійне газопостачання протягом цілого року. Але це не просто можливість, а необхідність, оскільки ми не можемо різко збільшувати видобуток газу за потреби, як робимо це з електроенергією.

 

 

Аби зберігати газ, потрібно його вдосталь видобувати

Видобуток газу в нас не те що не збільшується, а навіть падає: за 2019 рік він зменшився на 1,4%. Хоча це не відповідає планам розвитку з видобутку до 2020 року, за яким ми мали б видобувати 27,5 млрд куб. м, а по факту видобули лише  20,7 млрд куб. м. Щоб краще розібратися, в чому складнощі нарощування видобутку, можеш переглянути це відео.

 

Порівняно з іншими країнами, ми видобуваємо замалий відсоток своїх природних запасів газу

 

При недостатньому видобутку потрібно спрямувати зусилля на зменшення споживання

Україні є куди зменшувати споживання, адже ми — одна з найменш енергоефективних країн світу. 

 

Щоб зменшити споживання, уряд України запровадив програми підвищення енергоефективності для населення

 

Хоча до рівня енергоефективності Європи нам ще далеко

 

Причиною такого неефективного використання енергії є ще й втрати під час транспортування, які все ще залишаються величезними — в деяких випадках до 50% всього виробленого об’єму. 

Але навіть енергоефективна Європа перебуває в енергетичній залежності — від російського газу

З Росії надходить майже 35% імпорту природного газу. До речі, раніше майже весь цей обсяг, який імпортував ЄС, надходив через газопроводи України. Але з кінця 90-х років Росія намагається відмовитися від українського маршруту транспортування газу до Європи.

 

 

Вголос ми почали говорити про це лише зараз, коли з’явився Північний потік 2, але ще на початку 2000-х Росія почала дублювати українські маршрути.

План Росії полягає в тому, щоб виключити Україну з ланцюга транзиту газу до Європи

 

 

Енергосистема всього світу змінюється. Проте Україні, щоб хоча не відстати ще більше, ніж зараз, необхідна кардинальна трансформація енергосектору. Якщо ми будемо використовувати вугілля, ЄС введе мито на наші неекологічні товари, і нам буде важко експортувати. Якщо ми не будемо відповідати європейським нормам регулювання, ми не зможемо підписувати вигідні для нас транзитні договори з Росією. Якщо кардинально не покращимо нашу енергоефективність, ми ніколи не досягнемо рівня життя розвинених країн, тому що будемо просто викидати наші гроші буквально на вітер.

 

Тому перед Україною постає величезний виклик: за найкоротші терміни зробити те, на що розвинені країни витратили десятиліття.