Двічі на рік Міжнародний валютний фонд публікує Доповідь про стан світової економіки. У 2018 році біднішими за Україну виявилися численні країни Африки, деякі держави Середньої, Південно-Східної та Південної Азії, включаючи Індію, а також Філіппіни, Нова Гвінея, Нікарагуа і Гондурас. Всі інші, навіть Росія та Білорусь, живуть краще за нас.

Гондурас страждає від злочинності

Це одна з найнебезпечніших країн у світі, більше половини населення якої живе у злиднях. Державою керує не стільки уряд, скільки бандити. У 2012 році там вбивали по 20 осіб на день. Через Гондурас транспортуються наркотики, ведеться торгівля людьми — тобто гроші в країні є, але злочинні і до більшості людей вони не потрапляють. Середня зарплата по країні — 150 доларів. Хоча в Україні не набагато більше — 195 доларів, але кримінальна ситуація у нас дещо краща: на 100 тисяч осіб — у середньому близько 6 вбивств (а в Гондурасі — у 9 разів більше). 

В Єгипті добре лише туристам

Одна з найпопулярніших серед туристів країн у світі може бути в той самий час однією з найбідніших. Третина населення країни — бідна. Чверть — не має освіти. У 2016 році стався обвал національної валюти, сильно виросли ціни на паливо та електроенергію. Але не можна сказати, що до цього ситуація була набагато краща.

 

Сільське господарство занедбане: проблема у нестачі води, а також безконтрольній забудові, через яку втрачаються оброблювані землі. 

 

Після революції у 2011 році економіка країни опинилася під сильним впливом військових, втратила частину доходів від туризму та іноземні інвестиції.

 

Індія задихається від перенаселення

У 2018 році рівень безробіття в Індії став найвищим за 45 років — 6%. Це безпосередньо пов'язано з кризою в банківсько-кредитній сфері. Якщо не видаються великі кредити, люди, наприклад, не купують автомобілі, закриваються заводи і 350 тисяч робітників залишаються без регулярного доходу. Як наслідок, вони витрачають менше грошей і економіка теж провисає. Всього за останні два роки роботу втратили 5 мільйонів осіб.

Мадагаскару доводиться вибирати між екологією та голодом

Три чверті населення Мадагаскару живе в бідності з середньою зарплатою в 35 доларів на місяць. Країна має ресурсну економіку, що сама по собі не може забезпечити високі доходи. Основні напрямки діяльності: сільське господарство, гірничодобувна промисловість та рибальство. Під посівні землі глобально випалюються ліси, що наносить невиправну шкоду екології. А ще там добувають алмази. На жаль, їх не можна їсти.

 

Із 2009 по 2014 роки політична ситуація на острові була вкрай нестабільною, відбувалися військові перевороти, що не сподобалося міжнародній спільноті, й підтримка з боку інших держав скоротилася на 30%. А що залишилося, вкрали корумповані політики. Крім цього на Мадагаскарі — проблеми з освітою та інфраструктурою, а кількість населення замала для того, щоб привабити великі торговельні корпорації. 

У Ємені добувають нафту, але це не гарантує гідне життя

Коли країна страждає від громадянської війні, корупції та неефективного управління економікою, вона приречена на бідність. 

 

Основний дохід Ємену приносить видобуток нафти. Але гроші витрачаються на армію, де квітне корупція: керівники вписують неіснуючих солдат, отримуючи за них зарплату, і розпродають на чорному ринку все, починаючи з ковдр і закінчуючи запасами палива (знайома ситуація, правда?). Та це все ще не головна причина бідності: Саудівська Аравія, Оман, Катар, Ізраїль, Ірак та Йорданія теж витрачають великий процент ВВП на оборону, але живуть краще.

 

До загальних проблем Ємену також можна віднести розташування посеред пустелі: для нормального землеробства не вистачає води, тому 75% продовольства імпортується. Та залежність країни від імпорту чи географічного положення не робить її бідною — Великобританія, наприклад, теж не може забезпечити себе їжею, а Ізраїль — прісною водою.

 

Причиною бідності Ємену є те, що все вищесказане існує в країні одночасно: громадянська війна, корупція, відсутність економічної та політичної стабільності, ресурсна економіка, невдала географія, погана інфраструктура та низький рівень освіченості населення. Все це ставить Ємен на п’яте місце у світі за рівнем бідності.

 

 

 

 

 Киргизстан тоне в корупції

Понад чверті населення країни живе в бідності. Економіка Киргизстану тримається на сфері послуг, туризмі та агросекторі. При тому що в країні великі запаси корисних копалин: золота, вугілля, ртуті, родовища не розробляються. А навіть якщо б і розроблялися, це не гарантує достатку, тому що орієнтація на сировинну економіку веде країну до злиднів. Ми про це вже писали, почитай. 

 

Банківська та фінансова сфери знаходяться в занепаді, а корупція зашкалює — типова ситуація для пострадянської країни.

 

Бангладеш тільки нещодавно визначився з напрямком розвитку

Поки що економіка Бангладеш не вражає, але він входить до списку держав, що найшвидше розвиваються, і, за прогнозами, до 2024 року його ВВП виросте майже в два рази.

 

Бідність у Бангладеш можна пояснити тим, що більше 25 років країну трусило: не було постійного уряду, відбувалися військові перевороти, і у влади не було часу займатися добробутом населення. Тільки в 1991 році нарешті з’явився постійний парламент, з того часу ситуація поступово поліпшується.

В'єтнам вигрібає і за політичний лад, і за географічне розташування

В'єтнам — аграрна країна. Вона у 1989 році позбавилась від режиму воєнного комунізму, але і досі не дуже підтримує розвиток приватного фермерства: немає ніякої системи спеціального кредитування, а ставки за стандартними кредитами величезні.

 

У В’єтнамі низький рівень освіченості населення, а корупція — одна з найбільших у світі. Найбідніші люди живуть у віддалених від великих міст районах у горах, де практично відсутня інфраструктура. Їм не вистачає площі та інструментів для обробки землі. До того ж у В'єтнамі постійно відбуваються тайфуни, шторми і паводки. 

Та й відновитися після 25 років війни не так вже й просто.

 

Судан роздирають внутрішні конфлікти

Судан розташований у пустелі, і країні банально не вистачає найпростіших ресурсів: їжі та води. Насправді в таких умовах можна побудувати багату країну, наприклад, як Ізраїль — з розвиненим технологічним сектором та відмінним сільським господарством. 

 

Але в Судані нестабільна політична ситуація, погана транспортна інфраструктура, сировинна економіка, громадянська війна, і велика частина грошей іде на забезпечення потреб військових. Тому Судан — одна з найбідніших країн у світі.  

 

А на Філіппінах постійно трапляються стихійні лиха

Найбільша кількість землетрусів, вулканічних вивержень і тайфунів у світі відбувається саме на Філіппінах. Мешканцям, число яких непереборно зростає, весь час доводиться відновлювати життя з руїн: відбудовувати житло, школи, дороги, лікувати поранених і оплакувати загиблих. В таких умовах сильну економіку особливо не розбудуєш, навіть з урахуванням великих покладів золота, срібла, міді та нікелю.

Невже Україна дійсно така бідна, як ці країни?

Думаєш, дані по Україні невірні, бо не враховують тіньову економіку, яка, нібито, приносить доходи в розмірі 70% від розрахованого ВВП?

 

Це не так. Тіньова економіка не існує сама по собі, вона постійно взаємодіє з "білим" бізнесом. Наприклад, умовний Захар працює без оформлення та отримує зарплату в конверті, яку витрачає на самогон від діда Полікарпа (той, само собою, податки з продажів не платить), дівчат і заборонені речовини. Може здатися, що гроші пройшли повз офіційну статистику. Але потім Захар йде до супермаркету за хлібом, туди ж відправляються дід Полікарп, подруги Захара і навіть чувак із забороненими речовинами. І ось таким чином гроші повертаються в легальний сектор і потім враховуються при підрахунку ВВП.

 

Тому офіційна українська статистика приблизно відповідає дійсності. Невелика похибка може вилізти хіба що у сфері нелегальних міжнародних торгових операцій, коли гроші витікають за кордон.

Але у нас все одно не так вже й погано з економікою, правда? 

Те, що ти — молодий і спритний, тебе поки рятує, але подумай про інших жителів України. Ось тобі деякі цифри для роздумів:

 

1. Не так вже й погано для більше ніж 11 мільйонів пенсіонерів?

Середня пенсія в Україні у 2019 році — менше 3 000 гривень. Прозвучить як знущання, але в порівнянні з попереднім кварталом вона навіть зросла. На 14 гривень.

2. Не так вже й погано 198 тисячам матерів-одиначок?

Щомісячна виплата на дитину до шести років у 2019 році коливається від 1 626 до 1 779 гривень. Спробуй прожити на ці гроші.

3. Не так вже й погано малому бізнесу?

Який, на секундочку, має бути основою розвитку нашої економіки.

Для того, щоб відкрити свою справу, тобі доведеться взяти кредит під 21% річних, додай сюди податки, постійні перевірки та подумай, яким буде твой прибуток. В європейських країнах, до речі, кредит можна взяти під 2-4% річних.

 

І як з усього цього вибратися?

Зеленський збирається виводити економіку з тіні, але як ти вже знаєш, це не причина її ганебного стану. Після чесної сплати всіх податків ми станемо тільки біднішими.

 

Україна — чудова держава. Але найбільшій країні Європи перебувати в списку найбідніших, поруч з Бангладеш і Єменом, просто негідно. Особливо якщо сусіди по радянському концтабору вже давно пішли вперед. А Україна ще не повернулася до рівня ВВП 1991 року.

 

 

 

Зараз найкращий час для рішучих реформ, про які було так багато розмов в останні 5 років. Українці віддали Володимиру Зеленському 73% голосів, і у нього є можливість використовувати цю довіру, щоб провести непопулярні реформи: відкрити ринок землі, провести приватизацію. Це посилить економіку, тому що приведе в Україну інвестиції. І несподіваним чином убезпечить від божевільних кроків з боку Росії. Тому що Україну, в якій багато західних грошей, Захід захищатиме із задоволенням і за своєю ініціативою.

 

Однак п'ятирічка реформ від Зеленського може виявитися такою ж "рішучою", як і п'ятирічка Порошенко. Вже є тривожні натяки: наприклад, Зеленський проти того, щоб землю купували іноземці. Це перетворить перспективну реформу на аналог приватизації 90-х, коли через особливості тієї приватизації власниками державних заводів стали не ефективні бізнесмени, а колишні комуністи та спритні аферисти. І після цього багато приватизованих підприємств або пішли на металолом, або стали базою для формування сучасного олігархату.

 

Управління країною не закінчується в день виборів. Це щоденна відповідальна і складна праця. Необхідно аналізувати, що говорять і роблять політики, розбиратися в економіці, читати проєкти законів. Бути громадянином складно. Але саме це відрізняє жителів Швейцарії від жителів Бангладеш та України.