Держава, яка хоче розвиватися, створює умови для бізнесу, який буде важливим і за 20 років. Українська держава натомість підтримує уявний вітчизняний автопром. Втім, IT-індустрії, здається, жодна підтримка з боку держави не потрібна. Звичайно, стимулювання було б доречним, але зараз ця галузь зростає навіть усупереч державі, незважаючи на регулярні обшуки та еміграцію, хоча айтішники — саме ті кваліфіковані спеціалісти, які активно спокушаються на переїзд до інших країн.

Вже понад 100 корпорацій зі списку 500 найбільших у світі працюють з українськими IT-компаніями, тому що Україна посідає 24 місце у рейтингу найпривабливіших для розробки програм країн, а також провідні чи хороші місця в інших IT-рейтингах. Як же іноземці змагаються у гонитві за українськими програмістами, та які саме українські проекти відомі у світі?

Інноваційний парк UNIT.City та інвестиційний фонд Western NIS Enterprise Fund опублікували огляд української tech-екосистеми з цифрами та фактами про індустрію. У ньому Україна названа tech-феноменом, і такого статусу вона досягла за останні кілька років.

Зараз у нашій країні відбувається IT-бум, інвестори зі світовим ім"ям вкладають кошти в українські проекти. При цьому мова не лише про аутсорсингові послуги — у країні відкриваються R&D-центри, а продуктові компанії українського походження, такі як Grammarly, GitLab, Template Monster або Viewdle вже відомі на весь світ.

Ми вибрали найсмачніші цифри та графіки з цього огляду, які допоможуть переконати навіть найзавзятішого скептика: Україна перетворюється на помітного глобального гравця на ринку технологій.

Україна — найбільша в Європі країна за експортом IT-послуг

А всередині України IT — друга найбільша галузь за обсягами експорту. У нас майже 185 тисяч програмістів та 4 000 IT-компаній.

Україна — постачальник сировини? Це стає все менш актуальним

Аутсорсинг в IT — це написання частини коду для готового продукту. Компанії, що надають аутсорсингові послуги, створюють не власний продукт, а беруть участь у створенні продукту іншою компанією. Їх можна порівняти з постачальниками сировини, у той час як найбільшу вигоду отримують продуктові компанії, для яких і працюють аутсорсингові.

Аутсорсинг — це не добре і не погано, це звична на технологічному ринку бізнес-модель. Але бути лише постачальником сировини не круто. І Україна, в основному, відома як країна аутсорсерів, а не продуктових компаній. Хоча наші розробники досягли в аутсорсинговій індустрії значних успіхів: 18 українських компаній увійшли до списку 100 найбільших аутсорсерів у світі.

У світі відомі продуктові компанії українського походження та з командою з України: Grammarly (можливо, ти користуєшся їхнім сервісом для перевірки правопису), Petcube (технологічна іграшка для домашніх тварин), Viewdle (розробляла технологію розпізнавання облич і придбана Google за $30-45 млн), Template Monster (один з найбільших у світі виробників шаблонів для сайтів), Monobank (один з небагатьох у Європі банків без відділень) та інші.

Можливо, багато програм для твого смартфону розробили саме українці — в одному з понад 100 науково-дослідницьких центрів

В Україні більше сотні науково-дослідних та конструкторських центрів компаній, в основному, іноземних. Вони спеціалізуються на розробках в ігровій індустрії, електронній комерції, роботі з великими даними та штучним інтелектом, телекомунікаціях, інтернеті речей, розробці ПЗ.

Наприклад, саме український офіс компанії Snap створює фільтри для Snapchat та розробляє технологію відстеження обличчя. У Києві працює дослідницький центр Samsung, один з найбільших в Європі, який займається розробкою штучного інтелекту та машинного навчання. Також в Україні є дослідницькі офіси Siemens, Ericsson, Wargaming, Oracle та інших глобальних лідерів свох індустрій.

Інвестори облизуються на українські стартапи

Інвестиції у стартапи стрімко зростають. У 2017 році — 265 млн доларів, у 2018 — 290 млн. При цьому серед інвесторів — не лише іноземні фонди чи компанії, а й чимало вітчизняних, наприклад, "Ощадбанк", "Райффайзен Банк Аваль" та інші банки, "Киïвстар", ДТЕК, "Укроборонпром", "Миронiвський хлiбопродукт".

 

Такі надихаючі цифри насправді не дивні. Вони цілком відповідають трендам у розвитку світової економіки. Економіка трансформується: якщо раніше основним активом були земля, шахти чи заводи, то зараз ним стала інформація. Ресурсом є люди, але не ті, які виконують важку роботу на землі, заводі чи шахті, а ті, які вміють перетворювати дані на інформацію, інформацію — на знання.

Відкрити інфографіку у повному розмірі

40-50 років тому, щоб стати мільярдером, необхідно було побудувати завод, добувати нафту або заснувати банк із розгалуженою мережею відділень по всій країні. І в кожному випадку були б створені сотні та навіть тисячі робочих місць. Зараз, щоб стати мільярдером, достатньо знайти 10 програмістів, одного менеджера та одного дизайнера — і розробити програму або комп"ютерну гру. А потім продати їх за сотні мільйонів доларів. Потім повторити такий трюк знову, і знову, і знову. Саме так влаштований сучасний світ інвестицій, і саме так — на продукті, який створений за допомогою інтелектуальних і без фізичних зусиль, заробляють зараз найбільші гроші.

Поки що мало компаній, які хочуть вийти на світовий ринок, розміщують свої центральні офіси в Україні, і тому назвати їх українськими компаніями важко. Українська технологічна індустрія розвивається наперекір багатьом обставинам, які могли б її поховати: в першу чергу це поганий інвестиційний клімат. Але зараз в Україні є чудова база для більш стрімкого ривка у найближчому майбутньому. Тому ми і пишемо про її світле майбутнє.  

Але навіть у такій ситуації наша держава посідає гарні місця у профільних рейтингах, і наші програмісти працюють із багатьма світовими компаніями, або навіть самі створюють продукти, відомі у світі. Україні вдалось однією ногою заскочити до потягу інновацій, і вона готова зайняти своє місце у вагоні.