Правдивість поліграфа була поставлена під сумнів майже відразу, як він був винайдений у 1921 році. Можна подумати, що за майже сто років пристрій міг вдосконалюватись,і тепер його результатам довіряти більше, ніж раніше. Але насправді ні, тому що принцип його роботи не змінювався. Експерти досі не переконані в тому, що поліграф точно встановлює, хто каже правду, а хто бреше. 

Як працює детектор брехні?

Поліграф в першу чергу вимірює одне — тривожність. Для цього на людині кріплять 4-6 датчиків. Далі сигнали з цих датчиків записуються в рядок на графіку. Датчики зазвичай реагують на:

• Частоту дихання.

• Пульс.

• Кров’яний тиск.

• Потовиділення.

Іноді поліграф навіть фіксує рухи рук та ніг піддослідного.

Двома пневматичними ременями обв’язують груди і живіт, щоб знати, чи змінилась швидкість і глибина дихання. Навколо передпліччя обертають рукав для вимірювання тиску, щоб точно відслідковувати діяльність серця. Датчики кріплять до різних частин тіла, а один з них — до пальців, для вимірювання незначних змін в потовиділенні. 

Скріншот: Давид Арахамія на тестуванні поліграфу

Інтерв'юер ставить піддослідному два типи питань: релевантні, тобто ті, які мають відношення до теми дослідження, і нейтральні. Наприкінці дослідження порівнюються реакції і, якщо людина починає нервувати на релевантних питаннях, то це можна оцінити як брехню.

Детектор бренхні можна обманути?

Досвідчений поліграфолог здатен з високою точністю виявити брехню. Але оскільки інтерпретація екзаменатора суб’єктивна, а різні люди по-різному реагують, коли брешуть, тест на детекторі не ідеальний і його можна обманути. 

Протягом усієї історії медичної науки не було жодного наукового дослідження, яке б показало, що емоційну реакцію, пов’язану з брехнею, можна було б виміряти. Крім того реакція на обман чи інший стрес буває різною. Наприклад, деякі люди можуть залишатись спокійними з пістолетом біля голови, в той час як в інших прискорюється пульс і підвищується потовиділення лише від потиску руки. Сама перевірка на детекторі часто викликає всі ці тривожні реакції й вже це може вплинути на якість тесту.

Наскільки надійними у різних країнах вважаються дані, які отримали на поліграфі? 

У США ще у 1988 році законом заборонили приватним роботодавцям використовувати поліграф. Науковці переконані, що це тестування є науково неперевіреним і від нього слід відмовитись взагалі. Але при цьому значна частина американської громадськості вважає детектор брехні надійним, про що говорить його широке використання в літературі, на телебаченні, у психології, новинах. Серед прихильників поліграфу — федеральні, штатні та місцеві відділи поліції. У ФБР, ЦРУ та Агентстві національної безпеки цю експертизу використовують перед прийняттям на роботу.

У Канаді у 1987 році рішенням Верховного суду відхилили використання як доказів експертизи на поліграфі. Але це рішення не вплинуло на його застосування у кримінальних розслідуваннях. Тому з його допомогою розслідують злочини та тестують працівників урядових організацій. При цьому приватні роботодавці використовувати поліграф не мають права.

В Індії результати дослідження детектором брехні враховували як докази у судах до 2010 року. Пізніше такі тести визнали неконституційними, але все ще іноді застосовують.

Ізраїльський верховний суд теж не вважає поліграф надійним пристроєм і його результати не приймають як докази у кримінальних судових процесах.

У Європі ставлення до поліграфа відрізняється у кожній окремій країні, але загалом його результати не вважаються надійними та не використовуються правоохоронними органами. 

Чому поліграф такий популярний в Україні?

В Україні є запит на правду. Навколо нас — корупція, брехливі політики, війна та російська пропаганда. Це загострює відчуття справедливості. Поліграф видається чудодійним пристроєм, який здатен однозначно дати відповідь, говорить людина правду чи бреше. 

До того ж, поліграф дозволяє вимкнути критичне мислення. А мислити критично — дуже некомфортно. Він справляє оманливе враження, що людям можна не слідкувати за політичним життям чи не розбиратись у махінаціях влади — бо є поліграф, який завжди знає, хто бреше, а хто ні. 

Але насправді поліграфу треба ще чимало вдосконалень, аби дійсно вважатись детектором брехні. А тобі треба мислити критично і не покладатись на техніку.