Китай відроджує історичний торговий маршрут Шовковий шлях, який проходив з Азії до Європи. Оголошена у 2013 році президентом Сі Цзіньпіном ідея полягає в тому, що два нові торговельні коридори — один наземний, інший морський — з'єднають країну з її сусідами на заході: Центральною Азією, Близьким Сходом та Європою. Для цього Китай фінансує великі інфраструктурні проєкти у 152 країнах світу.

Проєкт "Пояс і шлях" (ще одна назва проєкту) виявився дорогим і суперечливим. За оцінками Morgan Stanly, витрати до 2027 року складуть 1,3 трлн доларів.

Китаю потрібні нові ринки збуту, бо внутрішній ринок сповільнюється

У Китаю накопичились значні надлишки промислової потужності, в першу чергу у виробництві сталі та важкої техніки, і новий торговельний шлях допоможе продавати китайські товари. Оскільки внутрішній ринок Китаю сповільнюється, відкриття нових ринків може зберегти національну економіку.

Трансазійська торговельна інфраструктура могла б підсилити бідніші країни на півдні Китаю. Очікується, що виграють також менш розвинені прикордонні регіони на заході країни, такі як Сіньцзян.

На внутрішньому ринку від майбутньої торгівлі користь отримають транспортні та телекомунікаційні компанії, які вже готові до перетворення на світові бренди.

Піднебесна будує порти, залізниці, дороги та трубопроводи 

Інфраструктурні коридори охоплюють близько 60 країн, в першу чергу Азії та Європи, але є і в Океанії та Східній Африці. Китай вже профінансував нові залізничні шляхи, дороги та порти, а китайські будівельні фірми підписали вигідні контракти для з"єднання портів і міст, які оплачуються кредитами китайських банків.

Кілька останніх років у рамках створення нового Шовкового шляху Китай інвестував у такі проєкти (це лише деякі з них):

– У Кенії збудовано залізничну станцію, яка з"єднала Момбаса та Найробі й коштувала 3,2 млрд доларів;

– У Судані Китай допоміг створити власну нафтову промисловість і сприяв розвитку бавовняної індустрії;

– У Лаосі китайці у 2016 році розпочали будівництво залізниці В"єнтьян-Ботен, яка стане першим закордонним залізничним проєктом, що з'єднується з залізничною мережею Китаю. Планують профінансувати проєкт на 70% коштом кредитів з Китаю і витратити 5,95 млрд доларів;

– Один з основних етапів проєкту "Пояс і шлях" будується в Пакистані — Китайсько-пакистанський економічний коридор — і передбачає інвестиції в галузі транспорту, енергетики та морської інфраструктури;

– Активний Китай і на території Європи, зокрема китайські фірми придбали 51% порту Пірей поблизу Афін та заснували Індустріальний парк на території білоруського міста Смолевичів, де планують до 2020 року створити 6 тисяч робочих місць;

— Також до проєкту приєдналась Італія. Уряд підписав угоду щодо енергетики, фінансів сільськогосподарської продукції. Також угода відкриє італійським газовим та енергетичним компаніям китайський ринок.

Китай перетворився на найбільшого в світі кредитора. І ніхто точно не знає, скільки грошей він видав в кредит

Всі ці ініціативи пов’язані з торговельними шляхами вимагають великих грошей, яких, як не дивно, у багатьох країнах на маршруті проекту "Пояс і шлях" просто немає. У 2000 році непогашені зарубіжні позики в Китаї були незначними, а у 2019 вони склали майже 700 млрд доларів. Китайські банки надали кредитів удвічі більше, ніж Всесвітній банк та МВФ разом. Проте відстежувати ці кредитні історії складно, бо китайці обмежують доступ до інформації. Є спільне дослідження науковців Кільського інституту світової економіки та Гарвардського університету, автори якого пропонують найбільш вичерпну картину офіційних кредитних потоків Китаю. Але, на думку дослідників, майже половина кредитних грошей Китаю країнам, що розвиваються, є "прихованою", оскільки ні Світовий банк, ні МВФ не мають вичерпних даних щодо них. 

Але це не подобається США, Австралії, Японії та Індії

Рівень заборгованості африканських та південноазіатських країн перед Китаєм викликав занепокоєння у ряді держав. Китай звинувачують у свідомому створенні боргових пасток.

Критикував проєкт уряд Індії. Тамтешній прем"єр Нарендара Моді назвав економічний коридор в Китай та Пакистан на суму 46 мільярдів доларів "колоніальним підприємством", яке загрожує великими боргами громадянам. Так само у 2018 у Малайзії звучали закиди до Китаю у бажанні створити не просто торговий шлях, а "нову версію неоколоніалізму".

Оскільки протягом останніх двох років Китай продовжує розширювати свою присутність, США, Японія, Німеччина, Росія, Індія, Австрія та інші держави висловили стурбованість, що Пекін отримує економічний та політичний вплив за їх рахунок.

Натомість фахівці з Інституту аналізу глобальної безпеки заявили, що ініціатива Китаю — це план розвитку, а "Пояс і шлях" "не повинні розглядатись лише як набір рядків на карті, а скоріше як організаційний принцип, що стоїть за великою стратегією Китаю у ХХІ столітті".

"Китай є єдиною країною, яка сьогодні пропонує план для глобального розвитку, а також інструменти для його виконання. Легко критикувати план і вказувати на небезпеки та недоліки, але питання полягає в тому, хто ще пропонує рішення? Хто ще готовий вкладати ресурси? Якщо третина людства все ще не має доступу до базової інфраструктури, включаючи електроенергію, ті, хто виступають проти — прирікають людей до вічної бідності".

Китайські приватні охоронні компанії будуть захищати побудовані об"єкти від антикитайських настроїв в усьому світі

Китай остаточно вирішив стати учасником глобальної безпеки. Про це свідчать військова база в Джибуті, розширена Шанхайська організація співпраці під керівництвом Пекіна та більший експорт зброї до країн світу. Держава збирається захищати як будівельні об"єкти, так і людей, які на них працюють.

Розгорнути за кордоном власну армію для захисту своїх економічних інтересів Китай не може, проте цю функцію виконують приватні охоронні фірми. З 5 тисяч зареєстрованих китайських приватних охоронних компаній 20 надають міжнародні послуги. У цих компаніях працюють 3200 співробітників служби безпеки, вони охороняють людей та китайську власність у таких країнах, як Ірак, Судан і Пакистан.

Незалежно від країни походження, питання перебування приватних охоронних служб на території іншої країни є непростим для урядів країн, що їх приймають. В першу чергу через те, що такі організації (особливо китайського походження) досить умовно мають статус "приватних", оскільки в Китаї розмиті межі між державним і недержавним секторами. Як правило, такі охоронні служби працюють за мовчазною згодою і за підтримки китайського уряду.

Китай, очевидно, розширює свій вплив на світ. По-перше, це занадто грандіозний проєкт, щоб бути лише економічним. По-друге, Піднебесна дуже схожа на підмарафечений Радянський Союз. Незважаючи на те, що це напівкапіталістична країна, в ній панує комуністична ідеологія. А китайський уряд влаштовує терор проти уйгурів — національної меншини, що сповідує іслам (детальніше про це можна прочитати тут, тут, тут або тут). Цілком можливо, що вже незабаром держави, у які комуністичний гігант вкладає такі величезні кошти, стануть його сателітами. І тоді світовим поліцейським замість демократичних Сполучних Штатів стане комуністичний Китай. Майбутнє вимальовується не надто радісним. 

via