Влітку 2018 року Росія застосувала проти України важку газову артилерію — розпочала прокладати труби газопроводу "Північний потік-2" до Німеччини в обхід України. І вже до першого дня 2020 року РФ сподівається завершити цей проєкт і залишити Україну без транзиту газу (тобто без 3 млрд доларів, які наша країна отримувала за транзит).

Насправді новий газопровід Європі не потрібен, бо пропускна потужність української системи складає 253 млрд куб. метрів на рік, а експорт газу з Росії до ЄС складав 2017 року 155 млрд куб. метрів. 

Як Росія йшла до того, що отримала можливість диктувати Україні свої умови за допомогою газових труб? Дослідили історію стосунків "Нафтогазу" та "Газпрому" — історію російської перемоги, поразки та передумови можливої нової перемоги РФ.

"Газпром" став світовим газовим гігантом всього за кілька років

На початку 2000-х, з приходом у керівництво "Газпрому" Олексія Міллера та за сприяння Путіна, за чотири роки компанія повернула значні пакети акцій, які у єльцинські часи були розподілені між рядом компаній. У 2003 році держава контролювала 51% акцій компанії. А вже за два роки Міллер вирішив перетворити "Газпром" на помітного гравця на світовому ринку. У 2007 році компанія отримала активи в енергетиці та нафтовому секторі й паралельно ліквідувала конкуренцію в газовій сфері. У міжнародного холдингу "Ітера" "Газпром" придбав контроль над його основним активом — "Сибірнафтогаз", компанії перейшли 20% акцій "Новатека", а акціонерів "Сахалін-2" примусили віддати контроль над компанією.  Крім того, корпорація пролобіювала рішення передати їй без конкурсу 10 стратегічних родовищ. Так була ліквідована конкуренція всередині Росії.

І за вартістю акцій обійшов навіть "Епл"

Завдяки підтримці російської влади "Газпром" став однією з найдорожчих компаній світу. У ті часи компанія накопичувала силу, щоб пізніше диктувати свої умови іншим компаніям та навіть державам. 

Також "Газпром" розширював експорт 

Компанія налагодила міцні відносини з німецькою енергетичною компанією E.On та німецькою хімічною компанією BASF. У 2007 році уряди Росії та Італії підписали меморандум про взаєморозуміння між "Газпромом" та Eni SpA.

Загалом "Газпром" постачав газ до 25 європейських країн, і з більшістю укладені 25-річні контракти. Наприкінці 2004 року російська компанія була єдиним постачальником газу в Боснію і Герцеговину, Естонію, Фінляндію, Македонію, Латвію, Литву, Молдову, Сербію та Словаччину.

Проблеми України почалися з газового договору Путіна-Тимошенко

У 2008 році Україна споживала найбільше газу в Європі — 66,3 млрд кубометрів, з яких 56,3 придбано у Росії. Для прикладу, Німеччина, більш економічна розвинена країна, споживала вдвічі менше газу. Так багато газу Україна споживала через те, що і промисловість, і ЖКГ були надзвичайно енергетично неефективними та споживали зайвий газ. Крім того, компанія "РосУкрЕнерго", яка купувала газ у "Газпрому" та продавала його "Нафтогазу", накопичила 2,5 млрд доларів боргу перед "Газпромом". Цим і вирішила скористатись Росія, нав’язуючи Україні свої умови та погрожуючи не підписати новий договір про постачання газу до України.

Результатом протистояння став новий газовий контракт з Росією, який підписала Юлія Тимошенко. Він передбачав ціну газу у 450 доларів за 1 тис. куб. метрів. Транзит російського газу оцінили у 2,04 долари за 1 тис. куб. м на 100 км, що означало для української сторони збитки на 2,1 млрд доларів.

Україну змусили купувати більше газу, ніж їй реально було потрібно

Україна повинна була купувати 52 млрд і більше куб. м газу на рік. У разі покупки менших об’ємів, Україна мала щорічно сплачувати не менше ніж за 41,6 млрд куб. метрів газу. Це називається принцип "бери або плати" — або бери газ, або плати за нього, навіть якщо його не взяв.

І справа в тому, що обумовлені обсяги газу були завищені — Україні стільки газу не було потрібно. Цю вимогу "бери або плати" можна було б назвати так-сяк прийнятною, якби нам можна було продавати зайвий газ іншим державам. Але на це була пряма заборона. Виходить, за договором, який підписала прем’єр-міністр України, ми повинні були платити за те, чого не купували, і компенсувати збитки не могли.

А Росія прокачувала через Україну менше газу, ніж повинна була 

"Газпром" взяв на себе зобов’язання постачати до ЄС через ГТС України (і, відповідно, платити Україні за транзит) не менше 110 млрд кубометрів газу. При цьому жодних штрафів за невиконання цього пункту не було передбачено. Очевидно, договір без штрафів уклали саме тому, що "Газпром" і не збирався виконувати цю умову, бо реальний транзит через Україну завжди був меншим, ніж обіцяла Росія. 

Та ще й ціна для України була вища, ніж для інших країн

Україна вирішила, що ці умови несправедливі, та оскаржила їх у Стокгольмському арбітражі

На щастя, Україна мала можливість відстояти свої права. У грудні 2017 року Україні вдалось оскаржити у Стокгольмському арбітражі претензії російського "Газпрому" стосовно "недобору газу" у період 2012-2017 років. Тоді рішення суду врятувало Україну від сплати боргу російській компанії на суму 56 млрд доларів. Наприкінці лютого 2018 року Стокгольмський арбітражний суд задовольнив вимогу компанії "Нафтогаз". Позов стосувався обсягів транзитного газу, які "Газпром" не виконав. 

Результат двох арбітражів — борг "Газпрому" у сумі 2,56 млрд доларів, які компанія має сплатити "Нафтогазу".

 

До суми боргу додається ще й пеня, тому кінцева сума, яку винен "Газпром", вже перевищує 2,8 мільярда доларів. А зважаючи на те, що поки що російська компанія відмовляється платити, пеня постійно зростає, і сума, яку Україна все ж таки отримає, буде набагато більшою. Суди вже заарештували майно "Газпрому" у трьох країнах. 

Крім того, Україна почала купувати газ в інших країнах, і взагалі припинила співпрацювати з "Газпромом"

Купувати газ у Росії та цим платити за зброю, якою вона вбиває українців, більше було не можна. Вже чотири роки газ надходить до України лише з Європи. При цьому "Нафтогаз" та приватні компанії зменшили імпорт, і 2018 року він становив вже 10,6 млрд куб. м. Станом на 2018 рік "Нафтогаз" купував природний газ у 18 європейських компаній, які постачали не більше 30% обсягу імпортованого "Нафтогазом" газу.

"Газпром" залишився без західних кредитів

"Нафтогазу" вдалося зробити те, чого не робив раніше ніхто. По-перше, перемогти "Газпром" у суді. По-друге, залишити його без грошей. Створений російською владою газовий монополіст у такій ситуації ще ніколи не опинявся.

Справа в тому, що через арешт газпромівських активів, здійснений за позовами "Нафтогазу" для того, щоб вибити з російської компанії гроші, західні банки вже почали відмовлятись давати "Газпрому" кредити. А перше правило бізнесу — завжди, коли є можливість, вести бізнес за чужі гроші, а не свої. 

І це було б для Росії не так страшно, але "Газпрому" конче потрібні кошти...

Вони потрібні тому, що Росія хоче залишити Україну без транзиту газу. Вона будує новий газопровід "Північний потік-2", який повинен виключити неприборкувану Україну з ланцюжка поставок російського газу до Європи.

Потужність нового газогону — 55 млрд куб. м газу на рік. Простягатиметься мережа від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини. Загальна довжина — 1200 км. Партнери Росії по будівництву вже витратили на проєкт близько 4 млрд євро. В свою чергу Росія профінансувала "Потік-2" на 1,6 млрд євро.

…для антиукраїнського та антиєвропейського проєкту

Новий газопровід зробить Україну більш вразливою, бо якщо Україна втратить статус головної дороги російського газу до ЄС, то стане для нього менш цікавою. 

Цей газопровід зробить вразливою також і Європу. Зокрема, дозволить одним країнам Євросоюзу тиснути на інші та підірве єдність Європи. Вже зараз 20 з 28 членів ЄС не є прихильниками проекту і лише троє його підтримують: Німеччина, яка отримує найбільшу вигоду, а також Австрія та Нідерланди, чиї компанії залучені в проєкті "Північний потік-2".

Росія краще припинить платити пенсії, ніж фінансувати "Газпром"

Корпорація "Газпром" на 50% належить державі, а отже її фінансові провали компенсує російський державний бюджет. А сам бюджет також потребує, щоб його підлатали. Він залежить від цін на нафту та газ, а оскільки останніми роками вони падають, бюджет трохи прихворів.

Вихід, як завжди у таких державах, як Росія, знайшли за рахунок найбільш мовчазних громадян, які точно не будуть протестувати — пенсіонерів. Влада вирішила, що якщо у держави немає грошей, простіше перестати платити пенсії, ніж припинити фінансувати політичні проєкти.

Справа в тому, що Пенсійний фонд РФ має дірки, і щоб не збільшувати його дефіцит, Держдума просто заморозила накопичувальну частину пенсії. З 2014 року це зекономило бюджету 2 трильйони (!) рублів. Міністр фінансів вже заявив, що ці гроші заморожені назавжди.

Добре, що в Росії ще багато пенсіонерів, які завжди готові підтримати політичні газопроводи Путіна.

"Газпром" програв Стокгольмську битву, але хоче виграти газову війну

Поки газового монополіста використовують як інструмент у геополітичних протистояннях, великі інвестори обачно співпрацюють з "Газпромом". Є компанії та країни, яких не лякає те, що дії "Газпрому" недостатньо логічні з економічної точки зору. Зокрема, на "Потоках" наполягає Німеччина.

Через цю підтримку Україна опинилась у дуже складній ситуації. Договір на транзит російського газу завершиться 1 січня 2020 року. Новий Росія підписувати не хоче, тому спішить з газопроводами в обхід України. Якщо "Потік" буде побудований та запущений, то українська ГТС перетвориться на брухт. Для нормальної роботи газогону у трубах має завжди бути близько 30 млрд куб. м газу. З припиненням транзиту через Україну в українській ГТС лишиться приблизно 10 млрд куб. м (все ж таки якийсь обсяг газу доведеться прокачувати через Україну, але зовсім невеликий). Ще 20 млрд Україні доведеться або купувати, або добувати самостійно.

Добувати самостійно не вдасться, бо нарощування видобутку українського газу відбувається з відставанням від графіку. А грошей для імпорту немає, адже у "Нафтогазу" зовсім мало вільних коштів — облгази мають 60 млрд гривень боргу перед "Нафтогазом". Цієї суми, за словами керівника компанії, вистачило на реконструкцію всієї газотранспортної системи. До того ж, уряд своєю постановою зобов’язав компанію 90% свого прибутку віддати бюджету у вигляді дивідендів.

А ще кошти потрібні, щоб підготуватись до опалювального сезону і закачати у підземні сховища достатньо газу (що зараз "Нафтогаз" активно і робить).

Виходить, що у найближчі кілька місяців в України є два варіанти: перший — вчергове обіграти "Газпром", якщо Україна за підтримки ЄС зможе зупинити будівництво газопроводів. Другий — отримати пусту газотранспортну систему, величезні видатки на її утримання та стати нецікавою ЄС, чиї чиновники в першу чергу керуються власними інтересами. Але слабка Україна буде дуже цікавою для Росії.