Давай поб"ємось об заклад: вчора ти щось купив. Якщо не купив, то отримав зарплату. Або поповнив рахунок мобільного телефону. Або зробив із грошима хоч щось. При цьому частину цих грошей ти віддав державі, тому що треба платити податки. Можливо, зробив це і навіть не подумав, що бюджет отримав від тебе якусь суму. Та будь певний, держава про це подумала дуже добре. І розробила закони, які описують, як саме ці податки треба платити. Ми вирішили дослідити ці закони, бо в них насправді багато цікавинок і навіть шокуючого, про що ти навряд чи задумувався. Бо що може бути більш нудним за податкове законодавство, правда? Ні, неправда! :)

Отже, ми досліджували Податковий кодекс України.

1. В Україні є податки, які не передбачені Податковим кодексом

Податковий кодекс — єдиний документ, який описує податкову систему країни. Наприклад, єдиний соціальний внесок — формально це не податок, тому що він описаний не в Податковому кодексі, а в окремому законі. Але фактично він є податком. Тому що відмовитися від сплати внеску можна, а від сплати ЄСВ — не можна. Також цей внесок не накопичується на майбутнє і не інвестується, а йде на сплату пенсій зараз. А ще половина грошей пенсійного фонду — це дотації з бюджету, тобто з наших податків, оскільки одного ЄСВ для виплати навіть невеликих українських пенсій не вистачає. Тому ми і говоримо, що фактично єдиний соціальний внесок є податком.

2. Податкове законодавство Естонії менше, ніж перша книга про Гаррі Поттера. України — більше за дві книги

Українське вмістилося б у перші дві книги та шматочок третьої. Американські закони про податки влізуть аж у 5 книжок — це 2 600 сторінок. А разом зі змінами та судовими рішеннями, які також впливають на законодавство — 70 000.  

 

Здавалося б, в Україні платити податки має бути легше. Врешті-решт, у Штатах бухгалтерам, аудиторам та податківцям треба знатися на великій кількості судових прецедентів. Але насправді ситуація повністю протилежна.

3. В Україні платити податки в 2 рази довше, ніж у США

Незважаючи на менший обсяг податкового законодавства, українська система набагато менш ефективна. Порівняймо. У Швейцарії компанії, щоб сплатити податки, потрібно трохи більше двох з половиною днів (63 години на рік). Іще раз: два з половиною дні на рік — і податки сплачено! У США — трохи більше за тиждень (175 годин). В Україні — майже два тижні (328 годин). Виходить, що хоч в Україні податкове законодавство менше за обсягом, податкова система простіша, але вона працює менш ефективно, ніж у США.

Хоча саме легкість ведення бізнесу є одним із критеріїв для інвесторів, коли вони приймають рішення, у якій країні відкрити бізнес. Звичайно, швидкість сплати податків — не єдине питання, яке вони розглядають, але і воно теж має значення.

До того ж, виникає питання ефективності. Тобі очевидно не хотілося б 2 тижні виконувати роботу, яку можна виконати за 2 години. То навіщо завантажувати бухгалтерів, податківців чи аудиторів роботою, якщо її можна робити швидше, і нічого страшного не станеться? Податки не перестануть надходити до бюджету. А проста податкова система точно працюватиме більш ефективно.

4. І на збір податків Україна витрачає у 4 рази більше грошей, ніж США

Але це ще не всі вражаючі факти про ефективність. У Державній фіскальній службі України працюють 40 тисяч осіб. Це як два "Приватбанка". На те, щоб ДФС зібрала податки, а потім Державне казначейство їх витратило, Україна витрачає 10 мільярдів гривень — 1,3% витрат державного бюджету. У США — 0,3% від бюджету. І знову повертаємось до питання ефективності — заможні США, які можуть дозволити собі великі витрати, цього не роблять, їхня податкова система у 4 рази більш ефективна, ніж українська (з точки зору витрат бюджету на збирання та витрачання податків).

5. Зайві податки можна просто скасувати

92% податкових надходжень забезпечують 6 податків; ПДВ, ПДФО, ЄСВ, акциз, податок на прибуток та рентна плата. Інші кілька десятків податків, платежів та зборів приносять так мало, що якщо б їх взагалі прибрати з податкового кодексу, держава цього майже не помітить. А от бізнес щиро цьому зрадіє. При цьому податкові надходження можуть навіть зрости, якщо прибрати незначні податки, зменшити ставки тих, що залишились, та спростити законодавство.

6. За якістю законів Україна поряд із бідними країнами Азії та Африки

Цей графік показує якість податкового законодавства в усіх країнах світу, щодо яких доступні дані.

Ось яскравий приклад, який ілюструє нещадність та заплутаність податкової системи України. Припустимо, тобі захотілося вирощувати гриби у печері. Цілком нормальний бізнес, такі гриби із задоволенням куплять ресторани. Знаєш, який податок тобі доведеться сплатити? Рентну плату за користування надрами.

Тобто в Україні платити треба не лише за користування надрами під час видобутку газу чи нафти, а й навіть за вирощування грибів, овочів, зберігання під землею вина чи їжі і так далі. І у цьому не було б проблеми, якби не розмір рентної плати — 79 копійок за 1 квадратний метр на рік. Тобто якщо площа печери — 100 квадратних метрів, то на рік тобі довелося б сплатити 79 гривень. Цікаво, людина, яка писала цей закон, розробляла правила бухгалтерського обліку та форми звітів, яка змусила податківців виїжджати на перевірки, щоб проконтролювати, чи ти вирощуєш там гриби, чи щось інше робиш, дійсно вважає, що бюджет втратить багато грошей, якщо цю плату та бюрократію скасувати?  

7. А витрати на дотримання поганих законів — величезні

За такої системи в Україні складніше платити податки саме малому та середньому бізнесу, який у розвинених країнах є основою економіки. У нас малий та середній бізнес витрачає у 2 рази більше коштів на дотримання податкового законодавства, ніж великий бізнес. Фактично мова йде про те, що малому та середньому бізнесу набагато дорожче виконувати всі вимоги закону, ніж великому бізнесу.

8. Погані закони потрібні тим, кому вигідно, щоб їх порушували

Таких зборів та плат за певні види діяльності, а також заплутаних особливостей їхньої сплати в Україні дуже багато. Просто прочитай зміст податкового кодексу. Навіщо все так заплутувати? Є дві причини.

Перша. Розумієш, підняти такі податки, як ПДВ чи податок на доходи громадян, складно. Це всі одразу помітять і будуть невдоволені. Тому для того, щоб компенсувати неможливість підняття "помітних" податків, запроваджують непомітні або "тимчасові". Наприклад, збір на обов"язкове державне пенсійне страхування, який запровадили ще 1997 року тимчасово, щоб влити кошти до пенсійного фонду, але це "тимчасово" тягнеться вже 20 років.

Або військовий збір, який фактично дублює податок на доходи. Його мета — знайти кошти на реформу армії, а збирати його будуть доти, доки Верховна Рада не прийме рішення, що реформа армії закінчена. Зрозуміло, що нам потрібні гроші на реформу армії, але ж реформувати її потрібно завжди, а не лише тоді, коли вона потрібна для війни. Тобто сама логіка запровадження цього збору дивна, і скидається на те, що він буде вічним — бо підняти податок на доходи морально важче, ніж запровадити тимчасовий  збір.

Друга причина. Якщо владі потрібен привід тримати бізнес та громадян у послуху і регулярно збирати гроші для власного збагачення, вона створює купу складних і заплутаних законів, щоб зловживати їхніми нормами. Розвинена бюрократія завжди супроводжує нечесні та корумповані уряди. Чесні та відкриті уряди роблять закони максимально простими саме для того, щоб ніхто не міг ними зловживати.

Чому все це важливо знати?

Давай зробимо експеримент. Перед тим, як читати далі, спробуй відповісти на таке питання: назви хоча б два податки, яких ти ніколи не платив. Подумай буквально хвилину, це насправді легко. А потім читай наступний абзац.

Правильна відповідь — немає податку, якого ти не платиш. Усі податки включені в ціну товару або послуги, які ти купуєш. Тому навіть якщо ти безпосередньо не перераховуєш гроші до бюджету, ти все одно платиш усі податки, які існують, а не лише ПДВ чи ПДФО. Плату за користування надрами — коли користуєшся газом чи опаленням (вода у батареях нагрівається за допомогою газу), а також коли купуєш у магазині гриби, які могли вирости у печері; туристичний збір — коли платиш за номер у готелі; акциз — при купівлі цигарок, алкоголю чи бензину, або коли платиш за квиток у транспорті — бо акциз на бензин включений у його вартість, і так далі. Візьми будь-який податок, збір чи якусь плату — кошти, які потім за тебе перерахують до бюджету, взяті з твоєї кишені.

І коли ми платимо податки, у них є два шляхи. Вони можуть піти сюди. Це маєток Юрія Косюка, власника компанії МХП. Розмір маєтку — 16 футбольних полів.

Пан Косюк керує прибутковою компанією, і тому має можливість будувати собі такі маєтки. Втім, МХП стала прибутковою не лише завдяки бізнесовим здібностям власника та менеджменту, а й тому, що отримувала дотації від держави — з наших податків. 30% державних дотацій на АПК 2017 року отримала саме МХП. Можливо, заглядати у кишені до інших некрасиво, але не тоді, коли це стосується податків. Бо фактично українці хоча б частково оплатили будівництво цього маєтку.

Або ці гроші можуть піти на послуги, яки всім українцям надає держава: будує дороги, дає освіту, забезпечує лікування.

На що ти хочеш їх витратити — вирішувати тобі. Але якщо тобі більше подобається другий варіант, щоби податки йшли на користь усіх громадян, треба в першу чергу знати, які податки ти сплачуєш, і розуміти, як держава їх використовує. Розібратись у цьому насправді не так складно. Для цього не обов"язково читати Податковий кодекс, який більший за дві книги про Гаррі Поттера. Достатньо завантажити наш довідник про податки. У ньому всього 11 сторінок з інфографікою, яка повністю пояснює податкову систему.

 

Довідник підготувало контент-маркетингове агентство Top Lead та аудиторська компанія Baker Tilly за підтримки партнера — юридичної фірми AEQUO Law Firm. Генеральний інформаційний партнер — BusinessViews.