На початку 20 століття Україну називали житницею Європи, і вона була справжнім промисловим гігантом. В нашій країні вирощували найбільше пшениці у світі та виробляли найбільше цукру у світі. А в масштабах Російської імперії Україна мала найбільші урожаї зернових.

Якщо додати до цього ще й чудовий промисловий потенціал (а Україна видобувала майже весь російський антрацит, сіль, кокс, вугілля та виплавляла майже всю російську сталь), найбільшу територію у Європі та найбільшу кількість населення, Українська Народна Республіка, якби змогла зберегти незалежність, стала б однією з найбільш багатих та могутніх країн Європи.

Інфографіка, яка розповідає світу про новонароджену УНР

Але на початку 20 століття промисловість України не в найкращому стані. А незабаром наше сільське господарство також може втратити свою конкурентоздатність. 

1. В України немає транспорту, щоб експортувати свою продукцію

Уявімо, що Україна раптом стала виробляти на експорт хліб замість зерна чи борошна або ковбаси замість м’яса, тобто продукцію з високою доданою вартістю замість сировини. Якщо ти подумав, що економіка раптом стане зростати, то помилився. Мало виробити товар, його потрібно доставити до споживача.

Ось типовий шлях українського зерна, м’яса чи металу від виробника до споживача в іншій країні: спочатку залізницею він їде до портів, а потім, морем, до іншої країни. Проблеми починаються вже на залізниці: 

• колії зношені на 50%;

• 66% вантажних локомотивів старші за 30 років;

• електропоїзди зношені на 88%, дизельні — на 97%.

• зерновози "Укрзалізниці" зношені майже на 100%, приватних компаній — на 42%. Тобто вони можуть у будь який момент розвалитись прямо під час руху. Щоб зрозуміти наслідки:  одному зерновозі в середньому знаходиться кукурудзи на 210,5 тисяч гривень. А вартість самого вагону (нового) може досягати майже 2 мільйонів гривень. 

Якщо швидко не збільшити інвестиції в інфраструктуру, незабаром Україна взагалі не зможе нічого експортувати та опиниться без притоку валюти, величезна кількість людей втратить роботу, а бюджет втратить величезну суму надходжень від податків.

2. Поля потерпають від нестачі води

Щоб рослини росли, їх потрібно поливати. Це очевидний факт, і на перший погляд дивно, що про це необхідно окремо писати. Але на українських полях недостатньо поливу — штучного зрошення.

Якщо порівнювати із радянськими часами, майже вся територія України стала більш посушливою.

Відповідно, полям необхідне штучне зрошення.

Але у 2017 році зрошувались лише 18% від площі земель, які зрошувались 1992 року. За цей час на площі 400 000 гектарів зрошувальні системи були повністю втрачені. Фактично зараз зрошується у 4,4 рази менше земель, ніж заплановано. Щорічно від недостатнього поливу Україна втрачає 1,5 млрд доларів. 

Достеменно спрогнозувати вплив зміни клімату на урожай в Україні, скажімо, за 10 років, не можна. Він залежить від того, який клімат зараз, а у різних регіонах він відрізняється, і від того, наскільки сильно клімат зміниться. Але навіть потепління на 1 градус викличе серйозне зменшення врожайності ключових культур — пшениці, соняшника та ріпаку — майже по всій Україні. 

3. А ті поля, які переживуть посуху, може змити водою 

Ще один наслідок глобального потепління — підтоплення Криму та частини материкової України. Якщо до 2100 року рівень Чорного та Азовського морів збільшиться на 1 метр (а це один з можливих сценаріїв), Україна втратить 10 000 гектарів землі, ще 19 тисяч гектарів будуть підтоплені.

4. Україна — одна з шести країн світу, де немає ринку землі

В Україні ні українські компанії, ні іноземні не будуть вкладати великі гроші у сільське господарство, бо через мораторій на продаж землі сільгосппризначення інвестори не можуть володіти тим, у що інвестують гроші. У них просто немає стимулу інвестувати багато грошей та надовго, бо вони не впевнені, чи погодиться власник землі продовжити договір оренди.

5. Наше сільське господарство в рази менш технологічне, ніж в інших країнах

У сучасному сільському господарстві головне не земля, а технології. З технологіями в Україні проблема. Це стане очевидно, якщо порівняти продуктивність. В Україні вона у 6 разів менша, ніж у Китаї, та у 2,5 раза менша, ніж у Польщі.  

Урожайність зростає не завдяки плодючій землі, бо у неї є своя межа можливостей. Чорноземи в сучасному сільському господарстві взагалі не мають такого великого значення, як 100 років тому. Дійсно, рослинництво все ще залежить від землі. Але ефективність її використання, її продуктивність (урожайність) важливіша за кількість. Скажімо, Ізраїль розташований у пустелі, але має дуже розвинене сільське господарство, хоча зовсім не має чорнозему.

Урожайність зростає завдяки технологіям. Технології, які використовуються у сільському господарстві, дають 70% зростання врожаю. 

Вплив різних технологій на урожай у США. Джерело: Gamaya blog

Ось реальний приклад: оскільки населення планети зростає, площа орної землі в розрахунку на людину, яка засіяна зерновими, зменшилась у 2 рази за 56 років. А урожай збільшився за той самий період у 3 рази.

6. Доходи українського сільського господарства дуже малі

Те, що Україна небагата, відомо. Але чому так, ми задумуємось не так вже й часто. Та на це питання дає відповідь економіка.

1 кілограм борошна можна продати на експорт за 20 центів. 1 кілограм макаронів — за 1,5 долари. Чому так? Бо чим довший ланцюжок перетворення сировини на готовий продукт, тим дорожче коштує готовий продукт. Ось простий приклад: українські експортери заробили на борошні (сировині) всього 72 мільйона доларів, а на експорті макаронів та продуктів з зерен і борошна — 133. Притому, що борошна продали майже втричі більше, ніж усіх готових продуктів з нього та зерен. Тобто борошна було більше, а дохід від нього все одно менший.

Проблема економіки України саме в тому, що Україна виробляє та продає дешеву сировину замість дорогої готової продукції, і це дає дуже мало доходів. Як наслідок — маємо маленькі зарплати, маленькі надходження в бюджет. А для того, щоб мати потужний сектор переробки, також потрібні інвестиції у технології. Сучасне виробництво молока або пива — високотехнологічний процес. А виробляти цукерки насправді складніше, ніж праски. 

7. Чому така сумна ситуація? Бо інвестиції в українське с/г дуже малі та нестабільні

Щоб зробити сільське господарство більш інноваційним, потрібні гроші. Їх дають інвестори. Але обсяг капітальних інвестицій у сільське господарство у порівнюваних з Україною країнах значно вищий, ніж в Україні. 

 

Останні кілька років обсяг інвестицій падає, і ми досі не досягли рівня 2014 року.

 

Якщо мораторій скасують, зростуть інвестиції та продуктивність  

Втім, вже 2020 року, найімовірніше, у нас буде ринок землі. На це дуже рішуче налаштований і Зеленський, і уряд. Це зробить сільське господарство більш конкурентним: туди прийде більше інвестицій, а отже, і технологій. Відповідно, зросте продуктивність праці.

(Не зважай на те, що на графіку — 2018 рік, автори сподівалися, що мораторій буде скасовано у 2018-му).

А якщо ти боїшся, що всю землю скуплять іноземці, то не бійся: у них не вистачить грошей

В Україні настільки багато землі, що придбати її всю просто нереально. Пам’ятаєш, вище ми писали про те, що площа українських чорноземів дорівнює площі Британії? У кого є гроші, щоб купити таку фантастичну кількість землі (варіант "у Сороса" не пропонувати, бо навіть у нього немає). 

Розрахунки показують, що кожного року буде продаватись максимум 3,2 млн гектарів. 

А всього в Україні майже 43 млн гектарів сільськогосподарської землі. З них майже 27 — у руках приватних власників.

Висновок

Україна знаходиться в такій ситуації, що нам конче потрібні інвестиції буквально в усі сфери економіки. Аграрна сфера, як і 100 років тому, одна з найважливіших — вона дає 10% ВВП України, аграрна продукція лідирує в експорті.

Зростання інвестицій дасть агросектору можливість трансформуватись із відсталого у сучасний. Зараз український агробізнес, при всіх його вражаючих результатах у деяких сферах, відсталий. Якщо розвивати аграрні аналогії, ми досі оремо поле дерев’яним плугом, який тащать воли, хоча вже придумали техніку з дистанційним керуванням.

Протягом багатьох років можливості для розвитку агробізнесу обмежували штучно, заборонивши продаж сільськогосподарської землі. Для тих, хто придумав цю схему, вона дуже вигідна: по-перше, фактично існує чорний ринок, який можна кришувати; по-друге, політики можуть розповідати селянам, що вони турбуються про їхнє майбутнє. 

Але справжні наслідки мораторію — нестача інвестицій. Через них українська економіка стала вразливою до постійної зміни вартості зерна та олії на світовому ринку; українські аграрії отримують менші доходи, ніж могли б; а земля, користуючись якою весь цей час можна було б заробляти великі гроші, використовується не на повну силу та поступово стає непотрібною.  

Ймовірно, вже 2020 року в Україні буде ринок землі. Тож радимо зараз запам’ятати, хто був проти ринку та як аргументував свою позицію. І за кілька років подивитися, чи дійсно іноземці скупили всю землю, як зросли доходи селян, на скількох гектарах завдяки інвестиціям вдалося відновити системи зрошування та як зменшилась частка сировини в українському експорті. Ці спостереження стануть у нагоді, коли прийдуть чергові вибори.