7 коней, бджоли та газ: чим торгують Україна та Росія

Якби ти подивився російські новини, то дізнався би про те, що Україна та Росія минулого року наторгували на 17% більше, ніж за рік до того. Але українська статистика твердить, що і імпорт рос. товарів до України, і експорт з України до РФ впали.
5% українців дізнається про ситуацію в Україні з російських каналів. У цій статті ми не хочемо розводити зради та нарікати на те, що компанії з ворогуючих країн торгують між собою. Ми просто хочемо показати цифри, які не викривлені російськими ЗМІ. Все ж таки причин довіряти українській статистиці більше, ніж російській.

Зараз Москва та Київ торгують у вісім разів менше, ніж до війни. Товарообіг за 2018 рік склав 12% від того, що фіксували 5 років тому. Але навіть зараз Росія — значний торговий партнер: частка РФ у загальному експорті України — 7,7%, а в імпорті — 14,2%. Ми купили у Росії на 4,08 млрд доларів більше, ніж продали там своїх товарів. І це попри переорієнтацію на Захід значної частини українського бізнесу та скарги окремих підприємців на те, що російський ринок вже не такий прибутковий.

Як же насправді складалися економічні стосунки України та Росії останні 10 років, та від яких російських товарів не може відмовитись український споживач? 

Минулого року Росія купила в Україні 7 коней

Звісно, українські та російські компанії торгують і "звичайними" товарами та послугами. Але є й такі, що не купиш у першому ліпшому магазині. Наприклад, 7 племінних коней з України коштували росіянам 21 тисячу доларів. Певно, зараз вони беруть участь у змаганнях, катають на своїх спинах російських олігархів або вже стали батьками першому поколінню коней-мігрантів з України.

Крім тварин, до РФ продали бджіл на суму 140 тисяч доларів. Хоча український мед в Росії під забороною. Також росіяни придбали олівців на 55 тисяч доларів та манекенів для кравців на трохи більше ніж 5 тисяч доларів.


Також цікаво, що саме ці товари Україна продавала або лише росіянам, або більшість експортованих бджіл, олівців та манекенів припала на РФ.

Торгова війна з Росією почалася задовго до бойових дій 

Втрата російського ринку — це те, чим противники асоціації з ЄС лякали найбільше. З початком російської агресії у 2014, а також після підписання угоди про ЗВТ, об’єми імпорту та експорту між країнами дійсно знизились. Але проблеми з Росією почалися значно раніше, і торгівля пішла на спад вже після 2010 року.

Вісім років тому на внутрішньому ринку Росії сформувалась достатня кількість власних виробників. Щоб підтримати вітчизняних підприємців, російський уряд почав з порушенням міжнародних стандартів торгівлі витісняти з імпорту український продукт.

"Питання" до українського імпорту у росіян виникли у середині 2013 року. Почалося все з тотальних перевірок українських вантажівок на російській митниці. Далі ввели заборону на українську шоколадну продукцію, а за місяць, після внесення у "список ризику", всі українські компанії припинили експортувати до Росії. Наприкінці серпня з росіянами дійшли згоди, і ті пообіцяли не блокувати ввезення українських товарів, але фактично продовжували застосовувати "додаткові процедури контролю". 

На початку 2014 російська митниця ввела нові правила, і тепер проходити перевірку на пункті перетину кордону вантажівки могли по 15 днів, а з квітня остаточно заборонили ввозити українські солодощі, сир та перевозити український цукор до Центральної Азії. Україна відповіла забороною на імпорт російських шоколадних цукерок, сиру та риби.

Найважче було відмовитись від російського газу 

Україна роками залежала від "голки" російських енергоносіїв. Попри великі обсяги нашого експорту до РФ, імпорт звідти до України завжди був більший — через те, що Україна купувала газ та нафтопродукти.

Хоча сама ідея купувати газ у Європи з’явилася ще у 2009 році, для її реалізації Україні знадобились 7 років та війна. 25 листопада 2015 року Україна отримала останні кубометри російського газу, який ми придбали у "Газпрому". Тепер основними постачальниками газу до України є Польща, Угорщина та Словаччина, і також ми збільшили власний видобуток. 

Інакше ситуація складається з транзитом російського газу через Україну до ЄС. Україна щороку заробляє близько 3 млрд доларів на послузі транзиту, і його припинення означатиме втрату великих доходів та занепад газотранспортної системи України.

Дія угоди, підписаної ще у 2009 році, завершується наприкінці 2019 року, а продовжувати співпрацю "Газпром" не хоче, особливо після того, як програв позов у Стокгольмському арбітражі. До того ж на початок 2020 року Росія планує запуск газогону "Північний потік-2" в обхід України. Тому чи збережемо ми за собою право на транзит газу, вирішиться на тристоронніх газових перемовинах, які мають відбутися у вересні.

Але Україна ще купує російські паливо та нафтопродукти

Торгівля з Росією вже не така активна, як 2010 року. Ми не купуємо російський газ у "Газпрому", проте купуємо російських товарів все ще більше, ніж продаємо їм власних. В основному це енергоносії.

Мінеральне паливо та нафтопродукти — це ті російські товари, які в Україні користуються найбільшим попитом. Небезпечний рівень залежності від російських енергоносіїв вже стає очевидним, хоча експерти Нафтогазової асоціації України запевняють, що навіть у разі повного припинення постачання з Росії дефіциту пального не буде.

Так само від російського коксо-бітумного вугілля залежить робота українських металургійних підприємств. Покупка в іншій країні буде дорожчою, і це одразу підніме ціни на металургійну продукцію, яка і без того у жорстких конкурентних умовах.

І ще одна позиція російського імпорту, від якої Україна поки не може відмовитись — ядерне паливо. Ще уряд Азарова підписав договір, за яким ми змушені до 2027 року купувати російське паливо для українських АЕС. Проте в останні роки держава збільшує закупівлі цього енергоносія у американсько-японської компанії Westinghouse.

Російські енергоносії Україна купує у Білорусі 

Російську нафту та бензин Україна не імпортує. В цьому питанні ми залежні від Білорусі, яка виробляє пальне з російської нафти.

Восени 2018 року Росія вирішила вплинути на Білорусь, великого реекспортера енергоносіїв для України, та назвала свій безмитний імпорт нафтопродуктів до республіки "недоцільним". А вже у квітні цього року Білорусь була змушена припинити експорт бензину до України через неякісну нафту, яку отримало з Росії підприємство "Білнафтохім". В результаті неякісна сировина вивела з ладу дороге обладнання.

Майже половина дизельного палива в Україні — з Росії

Станом на вересень 2018 року частка дизельного пального від білоруських виробників скоротилась у порівнянні з минулим роком на 8% (35%), в той час, як російські додали об’ємів на 5% (37%). 

Росія регулярно використовує будь-яке слабке місце для маніпулювання. Саме так можна оцінити квітневу заяву прем’єра уряду РФ Дмитра Мєдвєдєва про розширення санкцій проти України, зокрема, у частині додаткового ліцензування постачальників нафтопродуктів та права щомісяця переглядати квоти на постачання.

Україна відповіла на рішення російського уряду зупинкою з 1 серпня постачання дизельного пального з Росії трубопровідним транспортом. В планах українського уряду — скорочення об’ємів у два рази. Але, на думку експерта, навіть, зі спробою диверсифікації, за російськими постачальниками все одно збережуться 30% ринку дизпалива.

Україна втратила $24 млрд від санкцій проти РФ, Росія — $30 млрд від санкцій проти України 

Практично кожного року обидві країни розширюють список заборонених товарів. Точно оцінити, які економічні наслідки мають ці взаємні обмеження, досить складно, тому вони приблизні. 

Хоча окремим українським виробникам ці обмеження принесли користь. Заборона на шифер російського виробництва допомогла українським виробникам більше продавати на внутрішньому ринку. Мінеральні добрива вітчизняного виробництва тепер теж приносять більший прибуток, бо росіяни банально демпінгували.

Ми продаємо одне одному переважно сировину 

Найбільше ми експортуємо до РФ метали та продукти хімії з низькою доданою вартістю, а імпортуємо з Росії переважно нафтопродукти, коксівне вугілля та антрацит. 

Проте вартість імпорту з РФ збільшилась не через те, що ми стали фізично купувати більше, а через здорожчання майже на третину тонни продукції. Без цього стрибку цін імпорт з Росії не перевищив би експорт. Підвищення цін на енергоресурси з Росії розпочалося ще у 2016 році, і з того ж періоду почали фіксувати зростання товарообігу між Україною та Росією. Але фахівці запевняють, що це лише номінальне збільшення, а фізичний об’єм торгівлі між Україною та Росією продовжує скорочуватись. 

Тому, якщо порахувати об’єми товарів, що найбільше продають і купують між собою Росія та Україна, то фактично за середньозваженим показником імпорт до Росії у 2018 році скоротився на 0,3%, а експорт — на 17,7%. Нова хвиля санкцій у 2019 році лише поглиблюватиме цей процес.



Ще до війни торгові відносини України та Росії почали погіршуватись. Тому пошук нових ринків збуту — проблема, яка виникла б перед українськими компаніями за будь-яких умов. Одним з основних досягнень України останніх років стала відмова від прямого постачання газу. І хоча повністю припинити торгувати з РФ, напевно, не вдасться ще довго, товарообіг між країнами вже буде таким, як 10 років тому. 

В той час, як для України відкрились європейські ринки, для Росії санкції ці можливості значно скоротили. До того ж не в усіх українських підприємств є бажання шукати нові ринки збуту, переналаштовуватися, втрачати час на налагодження альтернативних зв’язків, модернізувати власне виробництво та підвищувати якість продукції. Тому бізнес обох країн шукає можливості уникнути обмеження та продовжувати торгувати. Це вдається завдяки Білорусі, яка в останні роки стала своєрідною сірою зоною та отримує від свого нового статусу непоганий зиск. 

Дізнайся більше цікавинок про український експорт - завантаж наш спецпроект!

Автор довідника "Експорт-імпорт України" — контент-маркетингова агенція Top Lead за підтримки партнера: банку "Південний".