Давні карти показують, що 100 років тому українці жили на більшій території, ніж зараз. І хоч що у Росії, що у Польщі українська мова не могла розвиватись вільно, але вона домінувала як на сучасній території України, так і за її межами, у регіонах, які пізніше опинились у складі інших держав.

Одним із найцікавіших джерел, яке показує мовну ситуацію 100 років тому, є перепис населення Російської імперії 1897 року. Це був перший і останній загальний перепис за часів імперії. Інтерактивну карту з даними про мовний склад населення можна переглянути за посиланням. Ми вибрали найцікавіше з неї.  

1. Майже на всій території України українською розмовляло не менше половини населення

2. Винятком був хіба що Крим, де частка україномовних досягала максимум чверті жителів

Коли йдеться про українців, то дані перепису показують саме мову, а не національність. Українська мова у Росії тоді офіційно називалась "малорусским наречием", відповідно до політики, згідно із якою російський народ поділявся на три групи: великоросів, малоросів та білорусів. Відповідно, окремішність українців та білорусів від росіян вважалась ворожою пропагандою. Подекуди таке ставлення збереглося навіть у сучасній Росії.

А в самій Україні словосполучення "російськомовний українець" хоч і не існувало, але таке явище було. І, як видно з карти, воно було не настільки поширеним, як зараз. Як до нього ставились? Його яскраво висміяв у своїй п"єсі "Мина Мазайло" Микола Куліш. У п"єсі йдеться про спроби харків"янина Мини Мазайла змінити прізвище на російське "Мазєнін", бо це, начебто, має допомогти йому у кар'єрі.

3. А також частини Одещини, де цифра була навіть нижчою

4. У деяких відділах Кубані українці становили більшість та навіть абсолютну більшість населення

Тоді це був багатонаціональний регіон, і українці, хоч не становили більшості у всьому регіоні, але мали значний вплив на нього. Після повалення російської монархії на Кубані виникла незалежна Кубанська Народна Республіка, українці намагались об"єднатись з УНР. Але це йшло наперекір як планам російських білогвардійців, так і червоних. Які, зрештою, і перемогли.

5. Кубань подекуди була не менш україномовною, ніж Волинь

6. Частина заселення українцями територій відійшла Польщі та Білорусі

7. Російської мови було не дуже багато навіть на сході

Для прикладу ми взяли Бахмутський повіт, де росіян було чи не найбільше (в межах сучасної України).

8. Натомість євреїв було значно більше, ніж зараз

У Росії для євреїв існувала смуга осілості — тобто вони мало право проживати не по всій території держави, а лише в певних регіонах, та й то у містах і містечках, а не в селах. З цього правила були деякі винятки, але вони поширювались на незначну частку євреїв. Наприкінці 19 століття із 5 мільйонів євреїв лише 200 тисяч могли жити за смугою.

9. У багатьох містах домінували євреї

Ця карта поєднує дані російського перепису та перепису в Австро-Угорщині 1900 року.

Карта: Tovel

10. А в Криму найпоширенішою мовою була саме кримськотатарська (Крім Севастополя та Керчі)

Вона зникла із Криму вже після депортації кримських татар у 1944 році. "Русским" Крим зробили саме депортація та наступне переселення на півострів людей з інших регіонів СРСР, в першу чергу росіян та українців.

11. Видно сліди перебування українців у Сибіру

12. Та на Далекому сході Росії

У 1926 році українці становили чверть населення Далекого сходу. В українській традиції цей регіон заведено називати Зелений Клин. Місцеві українці намагались проголосити там незалежну державу, але її спіткала така ж доля, як і Кубань.

Українська мова часто ставала об"єктом нападів, при тому не лише з боку Росії, а й інших держав, до складу яких входили українські землі. Значною мірою мовне питання сприяло тому, що Україна врешті вирішили відділитись від Росії. Навіть освічені росіяни дивувались тому, яким утискам піддається українська мова у Російській імперії. 1905 року вийшла доповідна записка Імператорської академії наук "Об отмене стеснений малорусского печатного слова", де російські академіки доводять:

— що українська мова все ж таки існує,

— українці несправедливо обмежені у її використанні,

— ніякий інший народ Росії не має таких серйозних обмежень власної мови,

— і скасування цих обмежень стане не загрозою для російської влади, як вважала сама влада, а навпаки, зміцнить Росію.

Цікаво, якби російська чи радянська влада дослухались до цих порад, якою була б доля України?