За перший квартал українські підприємства експортували товарів на суму 16,3 млрд доларів — це на 6% більше, ніж минулого року. В основному український бізнес продавав за кордон продукти рослинництва, метали і металеві вироби та олію. 

Якщо розібрати структуру експорту детальніше, то вийде така картина: ми продавали кукурудзу, руди та залізні концентрати, пшеницю, макуху й інші тверді відходи та залишки, м’ясо свійської птиці, нафтопродукти з бітумінозних порід, прокат плоский, гарячекатаний, частини до залізничних локомотивів, насіння свиріпи, соєву олію.

Але загальні дані про зовнішню торгівлю України поки що доступні лише за 2017 рік, тому аналізувати будемо саме їх. Рейтинг кращих підприємств-експортерів за підсумками 2018 року ще формується і поки недоступний публічно. Але попри те, що ці дані трохи застарілі, лідери з експорту, ймовірно, ті що були раніше. Це тривалий процес, а обсяг зовнішньої торгівлі у 2018 змінився не дуже сильно (плюс 8,6%, або +4,5 млрд доларів). Відповідно, отримати уявлення про те, як виглядає наш експорт, на основі цих даних можна доволі точно. 

Лідери з експорту — компанії з індустрій важкої та аграрної промисловості

У 2017 році до більш ніж двохсот країн світу свої товари та послуги експортували майже 16,5 тисяч українських компаній. При цьому з них топ-20 компаній за рік від зовнішньої торгівлі отримали прибуток близько 400 млрд гривень, що становить майже 30% від загального показника в країні.

Перелік найбільш прибуткових експортерів України виглядає наступним чином.

"Кернел" — найбільший експортер олії

У 2017 агрохолдинг "Кернел", який експортує олію, зернові та олійні культури, увійшов у 20-ку кращих експортерів з прибутком близько 43 млрд гривень і приростом у 14,4%.

На офіційному сайті компанія звітує, що за показниками зовнішньої торгівлі в першому півріччі 2019 року стала лідером, продавши за кордоном продукції в об’ємі 4,4 млн тонн. Це — максимальний результат "Кернел" за роки роботи. Найбільші покупці — Нідерланди, Кенія, Індонезія, Іспанія, Індія, Китай та Ірак.

Компанія планує до кінця 2019 року збільшити об'єми удвічі та експортувати 8 млн тонн продукції.

Найбільший експортер металів — "АрселорМіттал Кривий Ріг"

У 2017 році обсяг його експорту склав 50 млрд гривень у більш ніж 60 країн світу. На підприємстві виготовляють довгомірний прокат — арматуру й катанки зі звичайної та легованої сталі, сортовий та фасонний прокат з низьколегованої сталі та спеціальних марок сталі.

Перший в експорті зернових — "Нібулон"

Кілька останніх років миколаївська компанія "Нібулон" лідирує в експорті зернових. У період 2017-2018 маркетингових років цій групі компаній вдалось експортувати 4,1 млн тонн сільгосппродукції. Серед українських експортерів зерна ця компанія посідає перше місце.

Загалом у 2017 компанія заробила на експорті приблизно 18 млрд гривень.

Експортер реалізує 7 сільськогосподарських культур: пшеницю (1,84 млн тонн), кукурудзу (1,56 млн тонн), ячмінь (412 тис. тонн), ріпак (143 тис. тонн), сою (115 тис. тонн), сорго (37 тис. тонн).

Найбільше експортер зернових співпрацює з покупцями з країн ЄС (Нідерланди, Німеччина, Франція, Іспанія та Данія), але розвиває і східний напрямок (Індонезія, Китай).

Українські експортери-аутсайдери

Хоча не всі топові експортери покращили свій результат. Серед лідерів є дві компанії, які мали падіння експорту: "Дніпровський меткомбінат", який у 2017 році експортував на суму 10 млрд гривень і мав падіння на майже 25%, та "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з 9,5 млрд прибутку та падінням на 16,5%.

Вже за рік "Державна продовольчо-зернова корпорація" відзвітувала про 30% нарощування об’ємів експорту зернових та олійних культур. А також заявила про активізацію торгівлі зі стратегічним партнером — Китайською національною корпорацією ССЕС, якій відвантажила майже 484 тис. тонн кукурудзи. 

"Дніпровський меткомбінат" — одне з найбільших підприємств у гірничо-металургійному комплексі України, що спеціалізується на виробництві сталі, чавуну та прокату.

Найбільше експортерів знаходяться у Києві та Дніпрі

Перші позиції по експорту у підприємств, які розташовані переважно на історично промислових та аграрних Півдні та Сході України. Крім того, чимало з них — у столиці. Але це не обов’язково означає, що вони здійснюють свою діяльність саме у Києві та Дніпрі. Радше там зареєстровані їхні офіси.

В останні роки статистика не враховує підприємства, які знаходяться на тимчасово непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, де розташовується чимало промислових об’єктів. У довоєнний період компанії східного регіону забезпечували до 20% від загального обсягу валютного прибутку, який приносила металургія. А за останні п’ять років з цих територій були вивезені до Росії або розпиляні на брухт 27 підприємств. Звісно, не всі вони п’ять років тому мали провідні позиції в українському експорті (окремі навіть перебували на межі банкрутства), однак більшість з них була орієнтована на зовнішній ринок.

Україна залишається великим постачальником сировини

Якщо у 2013 році Україна експортувала приблизно однаково сировини, напівфабрикатів та перероблених продуктів, то у 2017 частка переробленої продукції збільшилася до 43%. Але ми все одно переважно продаємо продукцію, додана вартість якої незначна.

Головним товаром для продажу за кордон були напівфабрикати та прокат з вуглецевої сталі без гальванічного чи іншого покриття, а також вироби зі сталі. Україна починає поступово додавати у зовнішню торгівлю нові 375 позицій, серед яких: пропілен, нафта і нафтопродукти, маяки й катери, екскурсійні кораблі, баштові крани, літаки вагою понад 15 тонн, сигналізація для залізниць і трамваїв. Крім того, збільшується постачання доволі "екзотичної" продовольчої продукції (чорниці і журавлини, варення та джемів, равликів і молюсків, бджолиного воску, троянд). Динамічно зростає експорт деревини та виробів з неї, а також меблів.

Для економічного зростання замість зерна та металу потрібно експортувати IT

Українським трампліном у питанні економічного зростання можуть стати ІТ-продукти та послуги. Україна вже четверта у світі за експортом ІТ-продуктів і послуг та є провідним центром із розробки програмного забезпечення в Центральній та Східній Європі. 

ІТ-індустрія в Україні лише за перші пів року 2018-го, за даними НБУ, принесла економіці 1,5 млрд від експорту. Цей показник перевершив показник 2017 року на 29%. При цьому у галузі вже працює 120 тисяч фахівців з середньою заробітною платою в 1,8-2 тисячі доларів на місяць. У найближчі 3-5 років прогнозують збільшення кількості розробників до 200-300 тисяч осіб.

Крім того, Україна — в лідерах постачальників аутсорсингових послуг і займає приблизно 1% цього ринку у світі. Проте великі українські компанії-розробники прагнуть відійти від статусу дешевого ринку, оскільки в Україні ІТ-індустрія здатна робити значно складнішу роботу.

Що для цього необхідно? Насправді, жодних програм державної підтримки IT. Як казав Лесь Подерв’янський, національна ідея України (і бізнесу також) — "відстаньте від нас" (ок, він там використав інше слово :)). Головне для української IT-індустрії — це люди. Вона вже третя за експортом, стабільно приносить до України валюту і здатна на більше. Немає потреби втручатись у те, що й так добре працює. Необхідно просто створити такі умови для бізнесу, які були б привабливими для IT-компаній: передбачуване та послідовне оподаткування, високий рівень захисту прав інтелектуальної власності, захист прав інвесторів, спрощення працевлаштування іноземців.

Україна має шанс змінити статус сировинної держави, якщо українському бізнесу стане сили переорієнтуватися на більш прибуткові індустрії: виробництво готових продуктів, IT, креативну індустрію. 

А до того, експортуючи дешеве зерно та масло, в очах світової спільноти ми більше нагадуємо бідного родича, який присів з краю столу, і поки інші виготовляють та продають більш перспективні товари та ділять між собою пиріг світової економіки, Україні дістаються від нього лише крихти.